Це щоденники різних жінок, різного віку, різних професій, з різних міст та з різним терміном життя в окупації. Ми збираємо і ілюструємо їх історії, думки, щоб читаючи їх, люди не губили зв’язок з людьми в окупації, не забували про них та розділяли їх почуття
1 февраля 2024 Ялта, Украина
На новогодней вечеринке случилось кое-что, о чем мне хотелось бы подумать. Каждый день продолжаются обстрелы Украинских городов, кошмар без конца, но с точной датой начала.
Тем временем у меня на глазах происходит тихий и неприметный кошмар. С головами людьми происходят какие-то изменения. Мне сложно сказать, когда это началось, и...
25 січня 2024 Луганська область, Україна
Мені страшно вам це писати, але хочу подякувати за все, що читаю тут. Це якось дає віру в те, що не сама. Найцінніше було прочитати щоденники з рідної Луганщини, бо деколи здається, що сам один лишився. Але серцем розумію, що це не так. Пишіть більше, прошу, це таку надію...
23 січня 2024 Тільки український Крим
Я вже декілька місяців знаходжусь за кордоном, тому що настав час, коли жити серед орків та окупантів стало неможливо.
Все життя я прожила в Криму і зараз мені дуже соромно що в 2014 я не поїхала до Києва, хоча були такі наміри, але не вистачило духу.
З початку повномасштабного вторгнення я...
18 січня 2024 Крим, Україна
Коли стає важко, допомагає історія Стефана Цвейга. Він разом із дружиною наклав на себе руки в 1943 році. Вони зневірилися, повірили, що нацистська Німеччина переможе. І вирішили піти з цього світу, в якому не хотіли жити.
Як виявилося, їм потрібно було почекати ще лише пів року. Пів року і Німеччина...
16 января 2024 Крым
Я хожу на маникюр к Даше больше года. Она идеальная мастерица, пунктуальная, опрятная, быстрая. Даша переехала к нам пару лет назад из какого-то уездного российского городка. И до переезда она про аннексию Крыма и войну на Донбассе ничего не знала. Даша младше меня на 10 лет, из того поколения,...
