Щоденники Мавок в окупації

Сьогодні знову ходила до мами й її рідної сестри. Кладовище. Прибрала, посиділа, поговорила з нею. Розповіла про життя. Єдине місце, де можна чесно «поговорити». А там, де наші українські військові лежать… все розбито. Сміття. Спеціально так. Родичі бояться приходити, навіть прибрати. Хрести поламані. Пам’ятники — теж. Ну як бога не...

Я продовжую годувати котиків і собак, їх стало втричі більше. Тварини на вулицях, бо їх викидають: виїзджати дозволяють тільки без тварин. Через кордон з Росією не пропускають. Зарплати і пенсії платять хороші, але тільки тим, хто лояльний, «купують». Згадую початки окупації, так чуть з голоду не померла. Якби гроші тоді...

У нас у сусідів не повернулися з канікул діти. Я не знаю, чи це та заплановано, але вони поїхали в Крим «на оздоровчий табір» і от уже всі діти пішли в школу, а їх нема. Сусідка ходить темна як смерть. Боюся її питати. Тим більше, що чоловік пропав ще...

Начался учебный год и нам на работе «добровольно-принудительно» сказали поставить Мах – «ведь даже полная версия статей "МК" уже только там!». Да неужели. Рекламировали как «глубокую интеграцию с государственными и бизнес-сервисами, и даже встроенным искусственным интеллектом». Примерно полчаса наш шеф рассказывал, как безопасна эта «экосистема нового поколения для ежедневных...

Колишній чоловік моєї сестри… До війни він був великим аграрієм. Поля — широкі, родючі. Сіяв, вирощував, жнивував — усе своє, зароблене важкою працею. А тепер… Його землю обробляють чужі люди. Урожай вантажать і везуть у Росію. Забрали все: землю, трактори, комбайни, всю техніку — до останнього болта. Самі сіють,...