Це щоденники різних жінок, різного віку, різних професій, з різних міст та з різним терміном життя в окупації. Ми збираємо і ілюструємо їх історії, думки, щоб читаючи їх, люди не губили зв’язок з людьми в окупації, не забували про них та розділяли їх почуття
26 лютого 2026 Сумщина, Україна
Ось і все, я залишилась сама. Відійшов мій дід, діти добре, що раніше виїхали. Сусіди полишали ключі, щоб значить за хатами їхніми ходить. Так і ходжу, там вазонки полила, там просто провітрила, коти і собаки і так вже до мене збіглися.
Я ж раніше робила старшим зберігачем, от і тепер...
18 лютого 2026 Окупована Луганщина
Моя сусідка, живу через двір, получила «пісьмо счастья». Вчора забігла до них – сидять, тупляться в стіл, а посеред столу те їхнє пісьмо.
У тому домі в них ще в прошлом году після прильоту пів даху злетіло, вони перебралися в літню кухню ночувати, там і живуть. І от тепер їм...
5 лютого 2026 Окупована Херсонщина
Я живу в селищі на лівому березі, де тиша означає тільки одне: десь над нами літають їхні дрони. Ми навіть придумали нову погоду: «сьогодні тихо по артилерії, але важко по дронах».
Тут це називають просто сафарі: як тільки хтось виходить на вулицю, по дорозі йде трактор чи їде машина з...
3 лютого 2026 Сумщина
Я пишу це, щоб не збожеволіти від вибору між «залишитись під ними» і «вийти під небо».
Третій тиждень усі розмови крутяться навколо одного й того ж: виходити чи не виходити. Ми складаємо маршрути, шукаємо «тихі» дороги, звіряємося по картах і чужих історіях. Але кожна історія закінчується або словом «проскочили», або...
27 января 2026 Оккупированная территория Украины
Кажется, я начинаю понимать, куда деваются люди.
С конца 2025‑го новости ложатся в голову якорями: «особый режим» закончился и с 1 января 2026 года люди с украинскими паспортами внезапно стали мишенью. В прямом административно-силовом смысле: без российского паспорта или вида на жительство ты больше не «житель территории», а проблема, которую...
