Щоденники Мавок в окупації

На блокпості мене питають: «Куди їдеш? До кого? Навіщо?» Знаю, що кожна відповідь повинна бути коротшою за три секунди. Три секунди — це межа між тим, що мене відпустять чи ні. Тому говорю повільно, рівно, без тремтіння. А всередині — ураган. Страх, який за три роки став частиною дихання.

Військові гуртом зґвалтували продавчиню Аню з магазину «Магнолія», коли та ввечері поверталася додому. Затягнули в машину, вивезли за місто і там толпой зґвалтували і кинули її в степу. Вона ледве доползла до дороги і впала, а зранку водій її забрав з дороги, думав, що її збили та покинули. Повіз в...

Не хочеш в лісочок? Хочеш своєю смертю спокійно вмерти? Так це дорого. Стали за місце на Старобільському кладовищі, за саме поховання, брати 50 тисяч гривень. Це для них страшні гроші, це ж скільки пенсій збирати. Бачте, кому війна, а кому бізнеси. Тому місцеві жителі вже три могили зробили у посадці в...

Дорогий Миколаю, Пише тобі Мавка — не з лісу, а з міста, хоч і окупованого, серед шуму, диму й дурнуватих новин. Тут, де кожен день випробування, я намагаюсь триматися. Бо ж треба витримати, правда? Щоб світ без русні настав. І він прийде, я вірю, ти ж бачиш звідти краще за...

Бывает такое – открываешь холодильник, а там закончился даже соевый соус, даже одноразовый, оставшийся от еды на вынос. Даже пачка замороженных пельменей куда-то рассосалась. Закупка продуктов на одного – дело особенное. Главное не жадничать, а то в мусор отправиться больше, чем в рот. И вот стою я на кассе, с покупками...