Здається, ми в повній ізоляції – від позаминулого тижня інтернету нема взагалі і ніде. Пропадав і раніше, але не так, щоб взагалі ні зв’язку, нічого. Оце на днях грозилися, що закриють телеграм, я трошки запанікувала, бо новини і зв’язок часто якраз через канали получаю. Вже думала на окремий телефон ставити той їхній Мах, щоб ж хоч якось. Я його уникаю як можу, але вже в розпачі.
Але Нюся, з колишньої роботи, має його, бо вона працює. Так каже що і він «лежить». Я раніше їздила в сусіднє місто, вийти з рідними на зв’язок, а тепер і так не працює. Пробувала
Відчуття, наче світ навколо стискається, прямо до мого городу. Скоро будемо голубами, я так бачу, спілкуватися. Не думала я, коли освоювала на старості літ інтернет, що русня зажене нас в цивілізаційне провалля. Згадую, як в дитинстві їздила до бабушки і там гралася лампою-керосинкою. Сміялися, що це доісторичне. Хто б знав…
6 квітня 2026 р. Окупована Луганщина
