Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує – бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу – мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної України і завидую. Смотрю, ще трошки і вишивать так начну. Правду говорять: ніколи так не ціниш, поки не втратиш. В дитинстві думала: які це все глупості! А тепер так хочеться бабушкин рецепт би і з вами в «чий більше настоящій».
Тим часом в нас знову «погода не льотная », а я думаю: може рискнуть і замісить?!
