Любі Мавки!

Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути. 

Посилання на аудіо щоденники

23 липня 2024 Мелітополь, Україна

Мене після позавчорашніх коментарів таким відчаєм накрило. Альо, люди, ви справжні?! «Так їм і треба? Не тільки нам страждати? Хай спробують?! Нехай найдовше…» Наш спротив - «х**ня»? Ми «зрадник на зраднику»? Перечитую і просто боляче. Це ж нам бажають. Це наче ми б побажали вам, таким самим українцям як і ви найбільшого зла - окупації. Ми, хто стикається...
logo

Щоденники Мавок

Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України

14 березня 2024 Старобільськ Луганська область

Мій син дуже часто пропонує мені виїхати до нього, на вільну Україну, бо повертатись сюди йому небезпечно. 2 роки я все сподіваюсь, що врешті-решт ми зустрінемось, але наразі я також не можу виїхати, бо в мене закінчився термін дії закордонного паспорта і без нього мене не випустять, а робити паспорт лнр я не хочу, хоча всіх до цього готують, бо без нього ти не маєш ніяких прав. Я вірю в те, що для всього потрібен час, але якими силами ми виборюємо свою свободу. Як нас, звичайних людей забрала до себе росія, і повернула на багато десятиліть назад. Замість...

18 липня 2024 Сімферополь, Україна

Дякую, що поділилися. Всім "зриває кришечку", я не рідкість. Всі максимально накручені. Нерви у всіх, ясна річ, всі шукають, на кому зірватися. Але це не найкраща ідея. Нам потрібно бути разом, а не сваритися! Що ж, час і мені нагадати своїм про те, що все буде добре, а окупантам, щоб забиралися під три чорти. Беру чергову пачку листівок і біжу на вулицю. Сьогодні людей мало, вішати буде легше. Пішла майже вся взята пачка, несподівано, давно я таких рекордів не ставила. Зате більше проукраїнських жителів відчують присутність поруч своїх і це дасть їм ще трохи сил дочекатися. Сама я...

1 февраля 2024 Ялта, Украина

На новогодней вечеринке случилось кое-что, о чем мне хотелось бы подумать. Каждый день продолжаются обстрелы Украинских городов, кошмар без конца, но с точной датой начала. Тем временем у меня на глазах происходит тихий и неприметный кошмар. С головами людьми происходят какие-то изменения. Мне сложно сказать, когда это началось, и как. Но в разных ситуациях, разные люди, сказали мне немыслимое, недавно еще абсолютно неприличное, и считали себя в своем праве. Недавно я узнала, что моих прадедушек расстреляли во времена сталинских репрессий. Узнали мы эту информацию через «Мемориал» организацию помогающей возвращению имен репрессированных (организация ликвидирована в России). А теперь...