Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Їду в таксі у Києві, говорю з подругою по телефону, вона в Джанкої, чекає на наших,підтримує своїх. Питаю, ну що там наголосували? Ніхто не хоче розказувати про ці «вибори». Вона теж трохи вагається, і пізніше я розумію чому. Моя подруга – спортивна тренерка, дуже професійна і заслужена. Перед виборами по всій мережі (тренувальні бази, спортшколи) «рознарядка» – «проголосувати» до 10:00 в п’ятницю (перший день виборів) за Відомо Кого. Зняти відео, що ти на дільниці, сфотографувати бюлетень з галочкою біля х..ла і скинути в певний чат. Так, в рашистському режимі можете забути про приватність і анонімність виборів, все по...

Коли стає важко, допомагає історія Стефана Цвейга. Він разом із дружиною наклав на себе руки в 1943 році. Вони зневірилися, повірили, що нацистська Німеччина переможе. І вирішили піти з цього світу, в якому не хотіли жити. Як виявилося, їм потрібно було почекати ще лише пів року. Пів року і Німеччина почне відступати на всіх фронтах. Пів року не дочекалися. Відчай, думки про те, що ""це"" тепер назавжди – найгірший ворог. Все колись закінчується, жодна диктатура не триває вічно, будь-яка війна закінчується миром. Нам потрібно просто дожити, зберегти внутрішню свободу і віру в людство.

Вже все білять і до школи готовляться, завезли на ринок «шкільний базар». Форму таку чудну як у нас колись було при совєтах: страшна просто, а всі покупають. Зошити і підручники російські, фломастери з Білорусії. Всі вже скупляються активно. Валька рижа, Гевчиха, дочку свою в Крим відправила літом від школи. Там дітей, хто хорошо вчиться, возили відпочивати. Питаю: «Валька, ти шо дура, куда дочку отдала??? Її ж тобі назад не привезуть!!!!» А вона мені: «Іди, дура совсем, что ти мєлєш!» А я і собі думаю: мовчи, а то загребуть же. Но мене тут «мєстной сумашедшей» щитають і не трогають.