Кажется, я начинаю понимать, куда деваются люди. С конца 2025‑го новости ложатся в голову якорями: «особый режим» закончился и с 1 января 2026 года люди с украинскими паспортами внезапно стали мишенью. В прямом административно-силовом смысле: без российского паспорта или вида на жительство ты больше не «житель территории», а проблема, которую нужно «вывезти». Нормой стало то, что для права просто оставаться дома...

Не хочеш в лісочок? Хочеш своєю смертю спокійно вмерти? Так це дорого. Стали за місце на Старобільському кладовищі, за саме поховання, брати 50 тисяч гривень. Це для них страшні гроші, це ж скільки пенсій збирати. Бачте, кому війна, а кому бізнеси. Тому місцеві жителі вже три могили зробили у посадці в Половинкине (це смт. одразу під Старобільськом), буде там стихійне поховання, пока якийсь ділок і за те не візьметься. Говорили вчора з подругами, що якось би так вмерти, щоб нікому проблем не робить, посадка так посадка. А з іншого боку, мріється дочекатися перемоги. Обійняти сина. Побачити колись внуків. Знати, що ти знову...

Тут дівчата розказували про кактус, а в мене з’явився свій символ. Копалась у тумбочці та й знайшла старий значок з прапором, ще з 2013 чи 14. Наче з іншого життя. Сиділа, крутила його в руках — така хвиля почуттів накрила, не передати. Просто поклала в кишеню і ходила з ним цілий день. Як талісман якийсь. Тримаю, і наче стаю сильніша. А у вас що тримає силу, дівчата?

Здається, навколо все горить, вибухає, обстрілюється. Світла вже кілька днів нема, води теж. Кажуть, серед цивільних теж жертви по обидві сторони фронту. Повернулася з райцентру з лікарні додому, а тут «зоряні війни». Кажуть, в один десь було біля 100 атак. Мені важко порахувати, просто гучно. Так дивно бути з боку тих, від кого летить. Але й від наших відповідь є. Почуваєшся трохи дивно, коли летить тобі в город, а сама думаєш: «давайте, хлопчики, дотисніть сильніше». Зловила себе на абсурдній думці, що була б щаслива бути убитою українською стороною, аби лиш посунути лінію фронту трохи ближче… щоб поховали уже на звільненій Україні. Хочеться...