Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Начался учебный год и нам на работе «добровольно-принудительно» сказали поставить Мах – «ведь даже полная версия статей "МК" уже только там!». Да неужели. Рекламировали как «глубокую интеграцию с государственными и бизнес-сервисами, и даже встроенным искусственным интеллектом». Примерно полчаса наш шеф рассказывал, как безопасна эта «экосистема нового поколения для ежедневных задач», как уже очень скоро можно будет через него организовать доставку еды, заказать такси (ха-ха), слушать музыку, смотреть видео и «даже купить кроссовки». Я работаю, к счастью, в весьма аполитической индустрии, но и здесь нас начали «мониторить на лояльность» – именно такую формулировку он использовал. Раз, примерно, пять. Как прекрасно государство...

Вы писали про Мариуполь, а я хочу сказать про Херсонщину. Везде, куда пришел русский мир – просто кошмар. У нас в селе просто заселяют людей в пустые дома. Причем не “понаехов”, нет! Заселяются местные гниды! Сначала новая власть заставила выехать неугодных, а теперь в их дома запускают “рузкую элиту”. Знаю этих людей много лет. Как же мерзко на душе.

Колишній чоловік моєї сестри… До війни він був великим аграрієм. Поля — широкі, родючі. Сіяв, вирощував, жнивував — усе своє, зароблене важкою працею. А тепер… Його землю обробляють чужі люди. Урожай вантажать і везуть у Росію. Забрали все: землю, трактори, комбайни, всю техніку — до останнього болта. Самі сіють, самі збирають, самі наживаються. І їм нормально. Наче так і треба. Мимоволі згадуються 1930-ті… Дім його теж хотіли відібрати. Чеченці вже там оселилися. Я тоді «відбила» його, щоб залишився дах, якщо раптом повернуться. Думала — колись він із внучкою приїде, і буде куди зайти, де переночувати. Дім є дім. А вони виїхали...