Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
11 лютого Окупована Херсонщина
Коли нас окупували, я думала – все, кінець. Але потім зрозуміла – треба якось жити далі. Городом займалася, курей тримала. Сусідам помагала, хто слабший. Ми як одна родина стали. Ругаємся, не без того, але й розуміємо, що поодинці ніяк.
Якось прийшли ці, з автоматами, хотіли нашу хату забрати. А я їм і кажу: «Хлопці, ви ж чиїсь діти. Невже вам мати не казала, шо чуже брати – гріх?». Вони посміялися, щось наговорили дурного про «братья-одна семья-один народ», а потім пішли. Страшно було, але я собі казала: «Ми інші, ми мусим вистояти». І якось воно так і було – день за...
8 февраля 2024 Ялта, Украина
Вся эта ситуация с травлей, угрозами, закрытием одной ночью дела над которым так долго трудилось так много людей, заставило меня снова задуматься. Размеренный быт позволяет создать иллюзию контроля, и переживать длительный стресс без последствий для психики. Но побочный эффект: это жизнь в воображаемой безопасности.
В этот раз угроза подошла ко мне очень близко. Нужно всего ничего. чтобы попасть в поле зрение своры. Достаточно чтобы люди которых я считала друзьями, захотели для меня того, что считают справедливостью. Я не выдержу и десяти минут внимания ФСБ-шника с интернетом. На меня можно найти информации на 5-7 лет колонии, не слишком напрягаясь. Один обыск,...
11 марта 2025 Ялта, украинский Крым
Фэйсбук подкинул фотографию. Ровно 11 лет назад я стояла на черной земле Майдана, освобожденной от брусчатки и покрытой гарью.
Помню с какими чувствами я выходила из метро на Хрещатике, мы все там выходили. Целый поток незнакомых людей, поднимались по эскалаторам с детьми, цветами, свечами. Мы ехали из-под земли на свет, чтобы увидеть историю, и почтить память тех, кто уже не сможет ее увидеть.
Баррикады шин были завалены цветами, больше всего красных гвоздик – советская традиция приносить именно их в память о павших героях. Свечи зажигали и ставили прямо на покрышки, землю и брусчатку. Я посмотрела под ноги, земля была чернее моих...
