Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Я с интересом продолжаю следить за трансформациями, которые происходят с дотами в моем поле зрения. Если ехать из Ялты в Севастополь, то точно можно понять, когда ты въехал в Севастопольский район. Маленькие горки мешков, которые изображают укрепления в большой Ялте, сменяются самыми настоящими укреплениями из бетонных блоков. Их красят, ровняют, затягивают сеткой, укрепляют, и вот, новинка этого лета: доты Севастопольского района расписали под зеленый камуфляж. Конечно, посреди выжженной до золота степи их — искрящиеся новенькой краской всех возможных оттенков зеленого — прекрасно видно. Зато какая красота — сразу заметно, что за сооружениями ухаживают, “хозяйственники”. Тем временем в Ялте большинство укреплений уже совсем...

У нас у сусідів не повернулися з канікул діти. Я не знаю, чи це та заплановано, але вони поїхали в Крим «на оздоровчий табір» і от уже всі діти пішли в школу, а їх нема. Сусідка ходить темна як смерть. Боюся її питати. Тим більше, що чоловік пропав ще раніше, і коли я чисто по дружньому спитала, вона огризнулася «тобі то зачем знать?» Мені ніби й обідно, бо ми раніше дружили і даже разом по черзі ходили їду добувать, і своїм жіночим ділилися. А з іншого боку, розумію, що краще менше знати. Да і їй, наверно, так спокійніше, бо ж...

У нас прильоти. В Старобільську, Біловодську, Сватовому – летить і летить. Наші дрончики, українські. Прилетіло по колишньому СБУ, там тепер так звана власть сидить – окупанти, по нашому. Після другого обстрілу відключили, падлюки, зв'язок. Тепер ніяк прямо ні з ким не зв’язатися, ні вісточку подати – трусять страшне, знову оце по хатах лазять, партизанів шукають. Тому всім ще страшніше говорити, даже розказувати між своїми, що відбувається – це ж даже по мобільному не напишеш, бо не дай Боже в записах залишиться, а так буває, коли зв’язку нема. Я за ліками поїхала в місто, так думаю, дай хоч напишу і перевірю,...