Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Мені дуже страшно писати, бо нас так мало залишилося, що один донос – і всьо зразу ясно, хто і що. А ще тепер дуже сильно ясно, куда. З сусіднього містечка, прямо там, де ми деколи ще на базар їздили, вивезли цілу вулицю – ніхто точно не знає, в якому напрямку. Кажуть, що на Сибір. Просто вночі приїхали і «по списку на виход», і це тих, хто вроді як не поробив паспорта РФ. То були в більшості постарші люди, деяким навіть й ходити кудись було складно. А з іншого півшколи вчителів відправили «в довготривалу командіровку»: спочатку говорили, що то тільки для несімейних....

10 вересня нам сказали, буде час Ікс. Ні, не сьогодні. До 10 вересня я маю «продати душу», щоб залишитися в себе вдома. На своїй землі. В своїй хатині. До цього часу я якось думала «пронесе» – ну і потрошки виходило, бо я вже в літах, не працюю, є сусідка медсестра, а в лікарні і так не дуже поможуть. То думала, що вже доживу свої літа з українським паспортом. Зараз я МУШУ іти і приймати громадянство окупанта, без якого мене… виселять. Вишлють. Цікаво, куди? В концтабір? Сибір? В Україну відправлять (не вірю)? Це значить путлєр своїм указом мене позбавляє мого коріння, моїх...

Вчора приїхали з дитиною до батьків чоловіка. Лягла відпочити після дороги, заснула. Прокинулась о 17 годині від вибуху. Це був перший раз, коли я своїми вухами почула його. У нас в Сімферополі жодного разу нічого подібного не чула. Ні страху, ні паніки в мене не було. Незважаючи на те, що вибухнуло тут, поруч, я про це не читаю десь, а чую сама, на душі було спокійно і, навіть, радісно, коли читала, що, схоже, влучили куди треба. Може, ненормально не боятись обстрілів, я вже не розумію. Я більше боюсь, коли руське ППО працює; я знаю, що коли русня втіче, вони будуть стріляти...