Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
11 лютого Окупована Херсонщина
Коли нас окупували, я думала – все, кінець. Але потім зрозуміла – треба якось жити далі. Городом займалася, курей тримала. Сусідам помагала, хто слабший. Ми як одна родина стали. Ругаємся, не без того, але й розуміємо, що поодинці ніяк.
Якось прийшли ці, з автоматами, хотіли нашу хату забрати. А я їм і кажу: «Хлопці, ви ж чиїсь діти. Невже вам мати не казала, шо чуже брати – гріх?». Вони посміялися, щось наговорили дурного про «братья-одна семья-один народ», а потім пішли. Страшно було, але я собі казала: «Ми інші, ми мусим вистояти». І якось воно так і було – день за...
24 квітня 2025 Дюсельдорф – Мелітополь
Доброго дня, любі мавки. Хочу подякувати вам за вашу волю. Безстрашні, мужні Мавки. Можливо й дійсно на Мелітопольщині жили колись амазонки, що боронили своє.
Не знаю, чим займаються мавки за межами окупації і що символізують для кожної фото із зображенням «мавки» і різних містах, бо опиратися тут мало чому можна. Однак хочу надіслати свою солідарність із Дюсельдорфа.
Коли я почала гортати вашу стрічку, я щиро плакала. Бо кожен такий знак є підтвердженням, ми не одні, ми бачимо. Я бачу…
Сама я з Мелітополя. А мама в полоні вже майже рік. Засуджена на 6 років. То ж для мене це символічно. Мама робила...
11 липня 2024 Старобільськ, Україна
Знов пішла хвиля мобілізації. По місту розставили палатки, де пропонують вступати у війська і воювати проти «київського режиму». Пропонують великі гроші, але люди обходять їх десятою дорогою.
Дуже скучаю за Мішкою. Коли довго не було зв’язку, доводилося їздити на електричці в Луганськ, де є інтернет, щоб просто з ним поговорити. Це для мене дуже важко: їхати доводиться 3 години туди і стільки ж назад, суто щоб почутися.
Радію, що у сина все добре, тільки починає плакати, коли зі мною говорить. Він продовжує працювати в школі і музеї, завів у Києві багато друзів. Каже, їх часто ракетами обстрілюють, особливо було тяжко...
