Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
15 мая 2025 Ялта, оккупированная Украина
Честно сказать, да, меня ничего из этого больше не трогает. Приходиться дистанциироваться. Взрослые люди с интернетом и умением читать считают, что это классно – наряжать детей солдатами в течении 10 лет, в течении 10 лет клеят на авто наклейки “можем повторить” , а потом удивляются, что их подросший ребенок одет уже в настоящую форму. И подписывает контракт чтобы стать “героем как прадед, в войне с фашистами”. Только нет никаких фашистов, и войны в его стране официально тоже нет, есть только пустой стул на тесной кухоньке ипотечной хрущевки.
Да, я поздравила бабушку, для нее это важно. Она ребенок войны, с психикой...
4 березня 2025, ТОТ
Здрастуйте. Одразу вибачаюсь, якщо в тексті будуть помилки, я погано знаю українську мову.
Мені просто хочеться виговоритись, у реальному житті мало людей, з якими я можу обговорити цю тему.
Я дуже хочу додому. Я живу в окупації 11 років, мені боляче і страшно. Я почуваюся дуже самотньо, оскільки більшість моїх родичів підтримують росію. Мені дуже прикро, що я ніяк не можу допомогти Україні, що я змушена мовчати, щоб мене не посадили. Прикро за те, що я маю чинити в цій жахливій країні. Прикро за те, що мої родичі, які перебувають в Україні, страждають.
Я шалено хочу додому, хочу до своєї сім'ї. Я...
4 июня 2024 Севастополь Крым
Милейшая дама лет 60-ти из Севастополя, мы познакомились в пути, разговорились. На днях она возвращается домой, в Крым. Я посочувствовала, что в такую обстановку. Наш разговор вкратце:
- Какую такую?
- Да ведь каждый день воздушная тревога.
- Да, недавно даже одна женщина погибла в своем доме…
- Да, первая официальная погибшая из гражданских.
- Ну да, ну они же нас всех хотят убить, хохлы эти!
Я не стала говорить, что, если бы хотели, жертв было бы больше, чем одна.
Я не стала говорить, что первая( погибшая за 2 года войны при ежедневной воздушной тревоге и регулярным попаданиями по военным целям, значит прямо...
