Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Знову випав сніжок. З останніх новин здається, що весь світ проти нас. На москальській стороні вже воюють навіть китайці. Зате американці раптом стали друзями путлєра і грозяться відключити зв'язок і розвіддані нашій українській армії, кажуть. У нас тут гучно і гаряче з усіх сторін. Донька з внуками в Івано-Франківську, щоразу як говоримо, благає виїхати. Та ми вже й були готові, але першими поїхали сусіди. І… не доїхали. Я вже не буду казать скільки грошей треба (тут діти поможуть якби що, але ж питання як передать), і як треба готуватися – пару місяців щоб в телефоні не було нічого їм «підозрілого»,...

Перед выборами агитация располагалась в самых неожиданных местах. Например, на звонке домофона: набираешь номер квартиры, в которую нужно попасть, и вместо гудков слушаешь рекламу выборов, или на экране банкомата – хочешь снять денежку, будь добр, посмотри на рекламу выборов. Логотипом этих выборов стала латинская буква “V” написанная как будто лентой с российским триколором. Так любая реклама выборов превращается в рекламу Путина и войны. Не нужно даже имя кандидата, не нужна никакая программа, просто “Голосуй V” и все понятно: и за кого нужно голосовать и за что. Еще 10 лет назад я решила не участвовать ни в каких российских...

Я живу в селищі на лівому березі, де тиша означає тільки одне: десь над нами літають їхні дрони. Ми навіть придумали нову погоду: «сьогодні тихо по артилерії, але важко по дронах». Тут це називають просто сафарі: як тільки хтось виходить на вулицю, по дорозі йде трактор чи їде машина з водою, десь угорі починає дзижчати мотор. Дрон може довго висіти над городами, над зупинкою, роздивляючись, хто рухається, а потім різко піти вниз і скинути гранату: на велосипедиста, на стареньку з відром, на будь-який силует. Ми навчилися ходити вздовж парканів, зупинятися під деревами, ховатися під навісами – не від дощу, а від...