Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Під Марківкою місцеві знайшли масові поховання. Сучасні! Моя тьотя Валя говорить, що то 2022 рік. Людей (останків, Боже яке страшне слово) десь 30. Викликали поліцію, так вони сказали всім рот закрити, будуть проводити експертизу. А самі кістки зверху позбирали та викинули, і кілька машин піска туди зверху привезли і заровняли. Там тепер в лісочку, біля Марковки, після звільнення треба буде ексгумувати. По піску можна найти те місце. Бо його видно, там піска немає бути. Там прямо гуманітарна катастрофа! І звʼязок виключають, щоб ніхто не дізнався. Вони навіть в рф скривають як там справи на самому ділі. Через те навіть в росію...

Пишу вам, дівчата, і плачу. Сина мого забрали окупанти. Сказали, служить буде. Він відказався, вони тільки сміялися. Казали, що всі отказуються, но потім служать. Казали, що «служить будут всє, ісчьо нікто не отказівался когда в спину стреляют». Щось не думаю, що він шуткував, хоть і сміявся. Сам же ж місцевий, но з іншого району, думаю, і сам боїться і включає таку браваду. Но і мені не легше від цього. Бо ж син мій стріляти в своїх не піде, не так вихован, це така людина. То получається, чи так – зрадник, чи так – «ізменнік» чи «предатель». Мене совість мучить...

Ми зробили це! Учора з усіма (ну майже) писали диктант національної єдності. Уперше розказала внукам, хоч і дуже сумнівалася. Страшно. Особливо за меншого, щоб ніде нічого зайвого не сказав. Не в школі, не в бібліотеці, навіть не всі разом, а в хаті, де штори щільно затулені, щоб світло і звук не видали нас. Онуки лежали під столом, старший слухав уважно, не кліпаючи. Раз по раз питаючи, що означає і ми слухали ще і ще. Менший дуркував, і питав, чи можу йому допомогти, бо він не все розумів, але дуже радів за пса Патрона. Дітям не сказала, щоб не злилися. І...