Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Коли стає важко, допомагає історія Стефана Цвейга. Він разом із дружиною наклав на себе руки в 1943 році. Вони зневірилися, повірили, що нацистська Німеччина переможе. І вирішили піти з цього світу, в якому не хотіли жити. Як виявилося, їм потрібно було почекати ще лише пів року. Пів року і Німеччина почне відступати на всіх фронтах. Пів року не дочекалися. Відчай, думки про те, що ""це"" тепер назавжди – найгірший ворог. Все колись закінчується, жодна диктатура не триває вічно, будь-яка війна закінчується миром. Нам потрібно просто дожити, зберегти внутрішню свободу і віру в людство.

З кожним днем стає все важче і важче купувати їжу та ліки, на прилавках залишались дорогі продукти, на кшталт червоної риби, ікри і т.д. Я не можу ходити на великі відстані, пошуком їжі раніше займався син, разом зі своїми друзями вони ходили по всьому місту та шукали маловідомі магазинчики, про які знають не так багато людей. Ось так, доволі швидко, все до чого ми так звикли, ставало все важче і важче знайти. 6 березня минулоріч місцеві активісти знову домовились зустрітись та підтримати місцеву голову, яка залишилась у місті. На цей раз їм вдалося більше: на місцевій адміністрації вони зірвали прапор лнр...

Я пишу це, щоб не збожеволіти від вибору між «залишитись під ними» і «вийти під небо». Третій тиждень усі розмови крутяться навколо одного й того ж: виходити чи не виходити. Ми складаємо маршрути, шукаємо «тихі» дороги, звіряємося по картах і чужих історіях. Але кожна історія закінчується або словом «проскочили», або «не дійшли». Учора сусідка, наша «связь з світом», принесла новину, від якої в мене досі дрижаки. Каже, що коли люди йшли пішки по заметеній снігом дорозі, російський дрон їх «побачив». Вони тягнули санчата: жінка сиділа на тих санчатах, бо важко було йти, чи вроді больна, а чоловік тягнув їх. До вільної...