Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Якось їхала вішати плакати наші, стояла в автобусі, а поруч стояла дівчина, яка досить захоплено читала «Кримський смерш». Я ще подумала: який же сюр виходить, що я поруч із нею стою, а в мене он в рюкзаку ТАКЕЕЕ )) І раптом автобус різко рушає і я на неї падаю. Вибачилася, звісно, вона теж доволі адекватно відповіла, та й з вигляду її не скажеш, що схожа на типових підписників Таліпова. А ось сидить, щось там виглядає, щось їй сподобалося... Але найжахливіше, що туди затягнуло і мою матір. Ось вона явно більше на типаж його підписників скидається. На жаль. Причому, з...

- Вайлдберис дешевле… - На Озоне оригинал хотя бы! - Да конечно, настоящие «найки». Две женщины неопределимого возраста от 35 до 60, с копнами завитых крашенных разложенных по воротникам шуб волос поставили пакеты с покупками на парапет чтобы поболтать и покурить. Выхватила их крупные фигуры в уголке глаза, и что-то худенькое, маленькое, дрожащее внизу, – собачка. Я невольно улыбнулась, какая милаха. Собачий поводок тянулся к этой тучной, громкой группе. Тоненькие ножки собачки, тоненький поводочек тянется к какой-то очень худой ноге. Странная нога, не нога вовсе. Протез. На него взгромоздился крупный мужчина с военной форме и с выправкой. Таких мы видим в фильмах про...

Свій щоденник хочеться почати з позитиву та віри в те, що скоро ми всі зустрінемось і обіймемо своїх найдорожчих людей. Я жителька Старобільська, Луганської області, України! Все своє життя я прожила тут, наразі мені 63 роки і я досі проживаю у своєму місті, але зовсім з іншими людьми, з новими правила та законами. Про війну я знала ще з дитинства, мені розповідав мій дідусь, але такої жорстокості, яка відбувається зараз, я від нього не чула. Хоч може він вибирав мені, дитині, не казати. Більшість моїх друзів, справжніх друзів виїхали на підконтрольну Україні територію або в інші країни, я ж лишилася тут, бо...