Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
Крым, 13 июня 2024
Меня очень интересует тема монументальной пропаганды, и ее язык. Поэтому после возвращения из моих поездок сразу бросилась в глаза разница в риторике и визуале.
Исчезло лицо Путина. Война затянулась, на победоносный марш спасения все происходящее не похоже даже для самых зэтконутых. Поэтому и ассоциаций с “царем” нужно избегать.
Внутренняя политика раздражает большинство, даже самых пропутинских. Поэтому в обиход ввели фразу из сталинской эпохи: “перегибы на местах”. Вся трасса завешена новенькими баннерами с максимально непохожей на лозунг фразой: “русский мир против империи лжи” и портретом Пушкина. Или еще: “Донбасс победит и поднимется из пепла”.
Ни конкретики, ни призыва к действию, никакого...
14 грудня 2023 Мелітополь
В перший місяць окупації я повною мірою відчула гнів в бік окупантів і їхню безпардонність. Поки відвідувала бабусю, в квартирі, де я мешкала, зрізали вхідні двері.
Шукати в мене немає чого, та вони нічого й не знайшли. Але влаштували в помешканні справжнісінький жах! Розбили усі дзеркала, виламали двері в шафах, багато речей зникло…
Терплю… Їх дуже багато у місті, це так гидко. Чекаю на наших хлопців. Вірю в перемогу.
Огида – ось, що я найчастіше відчуваю.
20 марта 2026 Оккупированная Феодосия, Крым, Украина
У нас тут пафосно «праздновали» 12-летие так называемого присоединения Крыма к известно кому. Хотя невооруженным взглядом видно, что бюджеты прохудились. Ну, или мы больше «не в приоритете».
Я – коренная крымчанка, тут родилась и тут же умру. Хотя я сама из семьи «понаехавших», еще в 50-ых. Но мои родители воспитали меня в духе уважения к местным традициям и земле, которая нам дала дом, достаток и друзей. У нас очень хорошо все было – туристы, у папы бизнес, мама занималась приемом гостей.
За 12 лет оккупации к нам не только сброда понаехало, которые с пеной у рта орут «Крым нааааш», мусорят, после...
