Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Вся эта ситуация с травлей, угрозами, закрытием одной ночью дела над которым так долго трудилось так много людей, заставило меня снова задуматься. Размеренный быт позволяет создать иллюзию контроля, и переживать длительный стресс без последствий для психики. Но побочный эффект: это жизнь в воображаемой безопасности. В этот раз угроза подошла ко мне очень близко. Нужно всего ничего. чтобы попасть в поле зрение своры. Достаточно чтобы люди которых я считала друзьями, захотели для меня того, что считают справедливостью. Я не выдержу и десяти минут внимания ФСБ-шника с интернетом. На меня можно найти информации на 5-7 лет колонии, не слишком напрягаясь. Один обыск,...

Доброго дня, любі мавки. Хочу подякувати вам за вашу волю. Безстрашні, мужні Мавки. Можливо й дійсно на Мелітопольщині жили колись амазонки, що боронили своє. Не знаю, чим займаються мавки за межами окупації і що символізують для кожної фото із зображенням «мавки» і різних містах, бо опиратися тут мало чому можна. Однак хочу надіслати свою солідарність із Дюсельдорфа. Коли я почала гортати вашу стрічку, я щиро плакала. Бо кожен такий знак є підтвердженням, ми не одні, ми бачимо. Я бачу… Сама я з Мелітополя. А мама в полоні вже майже рік. Засуджена на 6 років. То ж для мене це символічно. Мама робила...

В перший місяць окупації я повною мірою відчула гнів в бік окупантів і їхню безпардонність. Поки відвідувала бабусю, в квартирі, де я мешкала, зрізали вхідні двері. Шукати в мене немає чого, та вони нічого й не знайшли. Але влаштували в помешканні справжнісінький жах! Розбили усі дзеркала, виламали двері в шафах, багато речей зникло… Терплю… Їх дуже багато у місті, це так гидко. Чекаю на наших хлопців. Вірю в перемогу. Огида – ось, що я найчастіше відчуваю.