Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

До 31 грудня 2025 року діяв так званий «особливий режим», який дозволяв нам перебувати з українськими паспортами або документами «Л/ДНР». Тепер кажуть: або російський паспорт, або посвідка, інакше – депортація, куди й як, ніхто не пояснює. Щоб отримати цю їхню посвідку, треба йти в МВС, здавати відбитки пальців і навіть проходити медогляд. Від нового року окупанти прямо нам кажуть: українці без паспорта РФ або посвідки на проживання стають «ціллю» для силовиків, їм загрожує депортація. Це якраз від нас – з Луганщини й Донеччини. Тобто, тут ми більше не люди, а «цель». Без бумажкі… словом. До кінця минулого року ще можна було...

Так больно стало от последнего дневника. И обидно. Из нашего красивого, практически европейского города за годы оккупации сделали тупо совдеп, чувство будто -20-30 лет, минимум. Пляжи засранные, пьянь везде, продукты ужасные, и еще эта стремная музыка везде – как будто мы застряли в «Голубом огоньке» времен расцвета Газманова, бррр. Мы все ждем, когда вернеться Украина и мы снова станем цветущим раем, а не чужеродным отстойником, в которые запустили люмпенов с чувством безнаказанности, который сперва поотжимали бизнесы у приличных людей, и потом неумело их развалили, а теперь чаще всего занимаются привычным гоп-стопом. Не скрою, что моя стратегия – не отсвечивать. Типа жить...

Вы писали про Мариуполь, а я хочу сказать про Херсонщину. Везде, куда пришел русский мир – просто кошмар. У нас в селе просто заселяют людей в пустые дома. Причем не “понаехов”, нет! Заселяются местные гниды! Сначала новая власть заставила выехать неугодных, а теперь в их дома запускают “рузкую элиту”. Знаю этих людей много лет. Как же мерзко на душе.