Любі Мавки!

Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути. 

Посилання на аудіо щоденники

Почуті

До Міжнародного дня боротьби за права жінок ми згадуємо слова правозахисниці Олександри Матвійчук: «Мужність не має гендеру». І разом зі «Злою Мавкою» говоримо про те, як змінилося життя в окупованому Мелітополі і як триває боротьба за його звільнення. Читати повністю
logo

Щоденники Мавок

Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України

30 листопада 2023 Старобільськ, Луганська область

Я пам'ятаю… Зранку 24 лютого разом з моїм сином ми прокинулись від телефонного дзвінка друзів, які кричали в слухавку: «Вмикайте телевізор, в країні війна!» Сину зателефонували з роботи і також повідомили. Проймав жах. Перші хвилини ми не розуміли, що відбувається, просто сиділи перед телевізором мовчки. Потім він задав мені питання, на яке я не знала як відповісти: «Мама, що буде далі?». О 8 ранку його викликали на роботу, допомогли сховати цінні документи. Я до останнього просила залишитись зі мною, щоб він нікуди не ходив. Ослухався. Всі 4 години поки його не було я не могла знайти собі місця, містом пересувалась ворожа...

16 вересня 2025 Старобільськ, Україна

Я продовжую годувати котиків і собак, їх стало втричі більше. Тварини на вулицях, бо їх викидають: виїзджати дозволяють тільки без тварин. Через кордон з Росією не пропускають. Зарплати і пенсії платять хороші, але тільки тим, хто лояльний, «купують». Згадую початки окупації, так чуть з голоду не померла. Якби гроші тоді у 2022 році не передавали з вільної України, уже б не було. Тоді всі голодували. Але тоді як голодали, так людьми були, всі допомагали один одному. А зараз озвіріли, як суки себе ведуть. Такий собі метод «кнута і пряника». Розділяють і властвують. Мені здається, що вже нормальні виїхали, мало залишилось. Але...

2 мая 2024 Крым, Украина

Поймала себя на мысли, что моя вынужденная командировка в Москву воспринимается мной как поездка в глухую зацикленную в себе провинцию. А предвкушая отпуск в маленькой уютной Грузии, я предвкушаю именно соприкосновение с большим миром, по которому так соскучилась с доокупационных времен. Парадоксально, но так и есть. Хотя Грузия – совсем небольшая страна, она открыта миру, полна разных лиц, языков, мнений. Это будет глотком свободы, который так мне нужен после Мордора. В то время как эта поездка только сильнее сковывает и язык и ум. Когда слова «международный», «европейский» или «либеральный» вызывают ненависть в окружении, тяжело сказать хоть...