Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

У мене є сестричка, за яку я дуже боюся. І я навіть не можу сказати, за що найбільше. За її фізичну безпеку і здоров’я, ясна справа. У будь-який момент може «прилетіти», вона може захворіти, а доступ до лікування так собі. Ну і, якщо чесно, краще не відсвічувати зайвий раз. Але мене турбує два моменти. Школа, де їй впарюють якусь повну дич про те, що ми завжди були рускими, але тут вона, бачу, сама починає запитувати. Ми вдома, на жаль, не говорили українською, так склалося. Але вона почала цікавитись моїми книжками і я сподіваюся, це щирий інтерес, а не «в школі...

Я работаю по 12 часов в день и вся моя команда тоже. Мы узнали про дроны и атаку вечером, за ужином нам кто-то сказал. Мы реально не знали и нам абсолютно… всё равно, что там наврут в новостях. Спрашиваю сотрудника: «Вовчик, ну что же будет? Как думаешь?» Отвечает: «Да придут скоро ребята - и будет свобода, не вот это вот все». А не вот это вот все… А как у вас настроение?

Поболтала с девушкой в очереди. Она не успела сделать документы вовремя и теперь пришлось оплатить госпошлину за права по новому тарифу. А всем теперь нужно обновлять, вот и бензин же подвезли. В сентябре такие документы стоили 2000₽ а в октябре 4000₽. У меня ситуация похожая: на сайте госуслуг написано что мои документы стоят 2500₽, но когда переходишь к оплате – уже 4500₽. Не успели поменять текст на сайте. Мы посмеялись, обменялись анекдотами про пошлинодобывающую отрасль – самую быстрорастущую и прогрессирующую в РФ. Почему то вспомнился Трамп.