Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Открыли аэропорт в Краснодаре. Все ждут с надеждой, когда же откроют наш. Война всем надоела, гораздо меньше машин с поклеенными «зетками», а те что ездят, уже совсем иначе воспринимаются, как то архаично что ли. Военную технику, которая отправляется на фронт, теперь маркируют совсем другими символами. Какие-то РК в квадрате, и странный символ с кругом по центру. И теперь лишившись поддержки из несущихся по трассе бтр с гигантской “Z” на всю морду эти наклейки больше не внушают страх. Военные будни.

Я стискаю скроні, відчуваючи, як у мені стискається все. Від болю, від люті, від безсилля. Навколо мене — каламутне болото, у якому купаються чужі обличчя, чужі слова. Вони гучно кричать: «Побєдім!», «Русскій мір!», «Навсєгда!». Їхня пропаганда, як отрута, розтікається повітрям, проникає у щілини, у найменші шпарини мого світу. Я народилася в вільній Україні і не памʼятаю всього цього трешу з «по старому», як тут деякі ждуни розказують. Тепер усе змінилося. Вони прийшли — чужі, з чужими словами й чужими прапорами. Вони намагаються змусити нас забути, хто ми є. Вони хочуть, щоб ми стали частиною їхнього «вєлікого» світу, де немає місця...

В окупації ми від самого початку. 2 місяці просиділи “на підвалі” разом із чоловіком. Я була там з середини листопада до середини січня. А чоловік і досі там – уже скоро рік як. Затримали, бо раніше був військовим, служив в АТО у 2014 і 2017 роках. Знайшли в нас ""зброю"". Прикриваючись “референдумом” вони тепер працюють за своїм начебто законодавством, завели на чоловіка справу і будуть судити. Пропонували чоловікові співпрацю. Якби погодився – уже б відпустили. Але коли отримали відмову, швиденько дали хід справі. Я ж намагаюсь не привертати уваги і чекати й підтримувати чоловіка. Куди я поїду?