Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
6 февраля 2024 Ялта, Украина
Как Рома узнал, что такое “Крымский Смерш”. Не хотела рассказывать раньше для его безопасности, но, кажется, ничего у нас не изменится. Если интересно, буду вас держать в курсе дела.
Кат- то В 00:00 позвонил мой друг Рома. Ему стали приходить сообщения с угрозами и издевательствами. Он не мог понять, в чем дело. Моя первая мысль: “Крымский Смерш, 100%”, захожу на их канал в Телеграм. В яблочко. Травля началась, теперь главное ускользнуть от своры из 100 тысяч человек. Дело оказалось в старом посте в инстаграме музыкального проекта, в котором мой друг участвовал. Инстаграм вел другой участник, запостив от лица коллектива...
7 травня 2024 Старобільськ Луганська область
Пропадають люди. Вони просто зникають. Сьогодні він торгував м’ясом на нашому ринку, а у вихідні його вже нема. І саме страшне, що люди просто мовчать. Роблять вигляд, що нічого не відбувається, так ніби цієї людини просто не існувало взагалі. Люди просто зникають, і навіть їх рідні просто мовчать.
Мені інколи здається, що я просто сплю, і мені сниться кошмар, а я ніяк не можу прокинутися. Я не можу прийняти життя, яке живу. Як моє життя перетворилось на суцільний кошмар?
Зникла продавчиня з магазину поряд мого дому. Я запитала у хазяйки магазину «де Лариса?». Вона опустила очі і сказала, що...
3 лютого 2026 Сумщина
Я пишу це, щоб не збожеволіти від вибору між «залишитись під ними» і «вийти під небо».
Третій тиждень усі розмови крутяться навколо одного й того ж: виходити чи не виходити. Ми складаємо маршрути, шукаємо «тихі» дороги, звіряємося по картах і чужих історіях. Але кожна історія закінчується або словом «проскочили», або «не дійшли».
Учора сусідка, наша «связь з світом», принесла новину, від якої в мене досі дрижаки. Каже, що коли люди йшли пішки по заметеній снігом дорозі, російський дрон їх «побачив». Вони тягнули санчата: жінка сиділа на тих санчатах, бо важко було йти, чи вроді больна, а чоловік тягнув їх. До вільної...
