Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Інтернету не було кілька днів. Залишилася сама з собою, тиша аж в вухах дзвенить. Самій собі готувати давно не хочеться. Самій святкувати ще гірше. Але застеляю стіл. Дванадцять страв, як колись, у мирні часи. Рахую все: часник, сіль, хліб, сметану, три вареники варені, три вареники печені. Але тепер кожна страва — не просто традиція, а спосіб сказати, що ми є. Муркочу сама собі під ніс і вигадую: узвар — за тих, хто далеко, хто тримає небо над нами. Обовʼязково із сушеними вишеньками. Кутя — зерна пам’яті про тих, хто не повернувся. Моя «текуча», щоб пити з миски, присмачена медовою водою....

Кожен день сиджу в кімнаті сина Міші, просто сиджу, раніше плакала. Все залишилося так, як було, коли він щойно поїхав. Перший рік я уявляла, як він повернеться додому. Садила огород, робила консервацію, яку він любив. Банки досі стоять неторкані у підвалі. Цього року немає сил щось робити чи садити. Дали інтернет нарешті, тепер ми з ним кожнісінький день розмовляємо, він плаче коли зі мною прощається, а я вже не можу. Я рада, що у нього все добре: він працює у школі вчителем історії та підробляє в музеї. Добре, що директор музею його не покидає – вона витягла його працювати...

Милейшая дама лет 60-ти из Севастополя, мы познакомились в пути, разговорились. На днях она возвращается домой, в Крым. Я посочувствовала, что в такую обстановку. Наш разговор вкратце: - Какую такую? - Да ведь каждый день воздушная тревога. - Да, недавно даже одна женщина погибла в своем доме… - Да, первая официальная погибшая из гражданских. - Ну да, ну они же нас всех хотят убить, хохлы эти! Я не стала говорить, что, если бы хотели, жертв было бы больше, чем одна. Я не стала говорить, что первая( погибшая за 2 года войны при ежедневной воздушной тревоге и регулярным попаданиями по военным целям, значит прямо...