Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Здається, ми в повній ізоляції – від позаминулого тижня інтернету нема взагалі і ніде. Пропадав і раніше, але не так, щоб взагалі ні зв’язку, нічого. Оце на днях грозилися, що закриють телеграм, я трошки запанікувала, бо новини і зв'язок часто якраз через канали получаю. Вже думала на окремий телефон ставити той їхній Мах, щоб ж хоч якось. Я його уникаю як можу, але вже в розпачі. Але Нюся, з колишньої роботи, має його, бо вона працює. Так каже що і він «лежить». Я раніше їздила в сусіднє місто, вийти з рідними на зв'язок, а тепер і так не працює. Пробувала Відчуття,...

Поболтала с девушкой в очереди. Она не успела сделать документы вовремя и теперь пришлось оплатить госпошлину за права по новому тарифу. А всем теперь нужно обновлять, вот и бензин же подвезли. В сентябре такие документы стоили 2000₽ а в октябре 4000₽. У меня ситуация похожая: на сайте госуслуг написано что мои документы стоят 2500₽, но когда переходишь к оплате – уже 4500₽. Не успели поменять текст на сайте. Мы посмеялись, обменялись анекдотами про пошлинодобывающую отрасль – самую быстрорастущую и прогрессирующую в РФ. Почему то вспомнился Трамп.

Була сьогодні біля нашого музею. Побілили фасад, а лавки, які племінниця колись сама ставила, ще стоять. Дивлюсь — згадую, як вона тоді все впорядковувала. А як потім виїздила з окупації, ховалася пару тижнів по підвалах х сином малим, а в результаті виіхала з паспортом і целофановим кульочком. Все лишила. Тепер уже немає Свєтки на посаді директора. Замість неї — Лєнка з фондів. Ходить важлива така, повна величі, зі мною навіть не вітається. Побачила — й відвернулася, наче не знає мене з дитинства. Про племінницю пліткують, мовляв, «музей розворувала» — так кажуть, ніби тільки це й пам’ятають. Головна, так сказать, заслуга. Отака...