Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Мені дуже страшно писати, бо нас так мало залишилося, що один донос – і всьо зразу ясно, хто і що. А ще тепер дуже сильно ясно, куда. З сусіднього містечка, прямо там, де ми деколи ще на базар їздили, вивезли цілу вулицю – ніхто точно не знає, в якому напрямку. Кажуть, що на Сибір. Просто вночі приїхали і «по списку на виход», і це тих, хто вроді як не поробив паспорта РФ. То були в більшості постарші люди, деяким навіть й ходити кудись було складно. А з іншого півшколи вчителів відправили «в довготривалу командіровку»: спочатку говорили, що то тільки для несімейних....

У неділю на гробки ще ходила на кладбіще до Валери, брата та мами, взяла котлети, пиріжки зробила з капустою на сковорідці, яйця крашені, паски та конфети. Людей зовсім мало, багато хто виїхав і тепер нікому ходити гробки прибирати, від цього мені сльози на очі підступають. Побачила тільки пару нормальних знайомих: провідали ми разом наших померлих, пом’янули і пішла я звідти, щоб не чіплялися до мене з розпитуваннями, «а де Міша?», «і шо він собі думає,», «ось так поїхав?». А ще я пройшлась поряд з похованнями наших українських хлопців-добровольців з 2014 року. Це просто жах, що там робиться! Більшість пам’ятників...

Вчера одна из Мавок написала про проект, задача которого сделать услышанными голоса украинцев с оккупированных территорий. Это задача и моего творчества в последний год, поэтому сразу согласилась. Участников просят вести дневники, которые опубликуют, сделав персонажей неузнаваемыми. Это важно – еще в марте 2022 я приняла решение, что готова сесть в тюрьму только за свою проф. деятельность. За лайк в соцсетях, неосторожный комментарий или интервью не готова. В любом случае, к моей удаче, я не известна, а ФСБ не интересуется искусством. Уже давно я думала вести дневник, потому что я чувствую как меняется мое мышление, и стараюсь фиксировать изменения. Я вижу как...