Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
18 лютого Мелітополь, Україна
Які ж вони огидні, ці орки. Коли бачу на вулицях мого рідного міста, просто нудить.
Особливо складно, коли доводиться з ними говорити. Хочеться виплюнути в обличчя усе, що про них думаєш, вчепитися нігтями і роздерти… не знаю навіть… А при цьому маєш бути стриманим, спокійним, і навіть порухом обличчя не виказати, що про них думаєш.
Але я постійно думаю, що наша задача – вижити, і щоб цей гній землі звідси забрався. А ще, думаю, що коли мене після війни спитають, де я була і що робила – мені буде не соромно глянути в очі своїм дітям, бо я не зламалася, і...
27 января 2026 Оккупированная территория Украины
Кажется, я начинаю понимать, куда деваются люди.
С конца 2025‑го новости ложатся в голову якорями: «особый режим» закончился и с 1 января 2026 года люди с украинскими паспортами внезапно стали мишенью. В прямом административно-силовом смысле: без российского паспорта или вида на жительство ты больше не «житель территории», а проблема, которую нужно «вывезти».
Нормой стало то, что для права просто оставаться дома тебе предлагают сдать отпечатки, пройти медосмотр, войти в их базу данных и признать чужое гражданство как условие существования. Уже кто-то здесь делился, на самом деле это повсюду.
В эти дни я все чаще ловлю себя на мысли, что сама фраза «депортация...
16 грудня 2025 Мелітополь, Україна
На блокпості мене питають: «Куди їдеш? До кого? Навіщо?»
Знаю, що кожна відповідь повинна бути коротшою за три секунди.
Три секунди — це межа між тим, що мене відпустять чи ні. Тому говорю повільно, рівно, без тремтіння. А всередині — ураган.
Страх, який за три роки став частиною дихання.
