Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Я вже декілька місяців знаходжусь за кордоном, тому що настав час, коли жити серед орків та окупантів стало неможливо. Все життя я прожила в Криму і зараз мені дуже соромно що в 2014 я не поїхала до Києва, хоча були такі наміри, але не вистачило духу. З початку повномасштабного вторгнення я чітко позначила свою позицію. На моєму одягу завжди був прикріплений значок з прапором України, на автівці наклейка, рінгтон на телефоні з українською піснею. Так, це дрібниці, але для мене було важливо показати ура-патріотам хто я, і що я не одна з них. Не знаю яким дивом я не потрапила за...

Початок дня був звичайним. Ну як звичайним, як останнім часом - оцей морок очікування, ніби от-от і щось станеться і ми прокинемся від цього сну жахів. Кава дешевенька, колись. Тепер за ціною крила літака і «з-під прилавка». Шикую. Короткі плани, яким так і не судилося здійснились. Сусіди, які між собою перемовляються як шепочуться. Тепер всі шепочуться, бо мало що. Кажуть, сьогодні орки знову стріляли по цивільним. Одна сусідка шептала «там даже яблука оце розсипані остались, прямо біля її лісопеда». Десь тільки під вечір до мене дійшло що це мабуть наша тьотя Валя. І то, бо не побачила її велосипеда, припаркованого...