Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Сегодня снова приходили какие-то люди — это «новая» администрация, никак не привыкну. С бумажкой, на которой большими буквами написано: «имущество подлежит конфискации». Бумажку не отдали. Дом, в котором я прожила сорок лет, вдруг перестал быть моим. Они говорили ровным голосом, не глядя в глаза, словно читали текст по инструкции. Один даже сказал, чтобы я «не переживала» — мол, всё это временно. Но лучше бы вас тут не было. Я стояла на крыльце, сжимая в кулаке свой старый фартук, и думала: как может быть временным то, что рушит твою жизнь? Соседка Нина уже месяц живёт у родственников — её дом заняли какие...

Навіть в моменти невіри, а такі трапляються ось як зараз після перегляду міжнародних новин я… брешу. Брешу собі, брешу своїм близьким, брешу односельчанам, з якими ще розмовляю. Примушую себе вірити, що ворог впаде, що ЗСУ прийде, бо в це вкладається багато зусиль, бо багато роботи робиться і ми побачимо, що всі ці наші території будуть деокуповані. А може мені хочеться так думати, бо тут мій дім, який ми з чоловіком будували 30 років – із хатки-мазанки перетворили на Дім. Копали криниці, проводили каналізацію, виплекали сад, щороку садили город, тварини наші… Але ж не може так бути, що нас просто «залишать на відкуп»?...

Почула одну історію і хочу поділитися. У ''Мєрі'' скуповувалася жінка, їй не вистачало трохи грошей до 1000 рублів, щоб купити їжу. Її почув орк, який хотів пролізти без черги, щоб купити пиво і сигарети, по класиці. Він почув, що жінці не вистачає грошей, і хотів розрахуватися за неї, почав пхати 1000-ну купюру, але вона відмовлялася навідріз. Вояка сказав, що нехай це буде його остання добра справа і аж казився. А вона: «Не хочу кровавих грошей» і все! Хай додому валить, тоді і 200 і 300 піде.