Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної України і завидую. Смотрю, ще трошки і вишивать так начну. Правду говорять: ніколи так не ціниш, поки не втратиш. В дитинстві думала: які це все глупості! А тепер так хочеться бабушкин рецепт би і з вами в «чий більше настоящій». Тим...

Зато в этом году впервые в жизни очень внимательно послушала новогоднюю речь путина. Как ведьма, вглядываясь в дым от котла пытается предсказать погоду, так я по сочетаниям клише из этой речи пыталась предсказать свое будущее. Результат нулевой. Его речь может значит совершенно противоположные планы. Возможно на это и расчет, чтобы к любому развитию событий можно было сочинить стройную историю о генеральном плане руководства. Обсудить догадки мне было не с кем. Да и смысла в этом особого нет. Просто процесс концентрации на смысле, позволяет отстранится от самого факта необходимости слушать его речь за новогодним столом. А поиск в ней скрытых смыслов...

Я трохи зникла, бо захворіла. Сьогодні, здається, четвер, але я втратила лік часу. Лежу на цьому ліжку, і втома вже стала частиною мене. Не лише від хвороби — від окупації, від постійної напруги, від того, що навіть дихати доводиться обережно. За вікном знову ці чужі кроки, ці огидні голоси, що нагадують: тут більше нічого не належить нам. Я не поїхала у міську лікарню. Бо я так і не взяла ворожий паспорт. Не змогла переступити цю межу, навіть якщо через це доведеться терпіти біль. Мені сусіди кажуть: “Подумай про себе, про здоров’я, не будь дурна”. А я думаю про те, ким...