Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Вы писали про Мариуполь, а я хочу сказать про Херсонщину. Везде, куда пришел русский мир – просто кошмар. У нас в селе просто заселяют людей в пустые дома. Причем не “понаехов”, нет! Заселяются местные гниды! Сначала новая власть заставила выехать неугодных, а теперь в их дома запускают “рузкую элиту”. Знаю этих людей много лет. Как же мерзко на душе.

Була сьогодні біля нашого музею. Побілили фасад, а лавки, які племінниця колись сама ставила, ще стоять. Дивлюсь — згадую, як вона тоді все впорядковувала. А як потім виїздила з окупації, ховалася пару тижнів по підвалах х сином малим, а в результаті виіхала з паспортом і целофановим кульочком. Все лишила. Тепер уже немає Свєтки на посаді директора. Замість неї — Лєнка з фондів. Ходить важлива така, повна величі, зі мною навіть не вітається. Побачила — й відвернулася, наче не знає мене з дитинства. Про племінницю пліткують, мовляв, «музей розворувала» — так кажуть, ніби тільки це й пам’ятають. Головна, так сказать, заслуга. Отака...

Меня очень интересует тема монументальной пропаганды, и ее язык. Поэтому после возвращения из моих поездок сразу бросилась в глаза разница в риторике и визуале.  Исчезло лицо Путина. Война затянулась, на победоносный марш спасения все происходящее не похоже даже для самых зэтконутых. Поэтому и ассоциаций с “царем” нужно избегать. Внутренняя политика раздражает большинство, даже самых пропутинских. Поэтому в обиход ввели фразу из сталинской эпохи: “перегибы на местах”.  Вся трасса завешена новенькими баннерами с максимально непохожей на лозунг фразой: “русский мир против империи лжи” и портретом Пушкина. Или еще: “Донбасс победит и поднимется из пепла”. Ни конкретики, ни призыва к действию, никакого...