Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
30 вересня 2025 Старобільськ, Україна
Лікарню в Сватовому закрили. І я думаю: а де тепер бідні люди? Вони ж тяжко хворі… Більшість там роками жила. У багатьох — важка шизофренія, а ліків тепер немає й близько.
Зате — дороги роблять, квіти садять. Але то квіти прибиті, щоб «гарно», щоб показуха. Роблять, як у мою молодість — суботники. Усіх із роботи виганяють прибирати вулиці. Техніка — та сама, яку ще мер Сашка до війни купував, але вже вся роздовбана, ледве тримається.
І дивно навіть, що її ще не вивезли в росію, як усе з лікарні. А я ж тепер навіть МРТ чи УЗД в Старобільську зробити не...
16 лютого 2024 Окупована частина Запорізької області, Україна
Пишу вам, дівчата, і плачу. Сина мого забрали окупанти. Сказали, служить буде. Він відказався, вони тільки сміялися. Казали, що всі отказуються, но потім служать.
Казали, що «служить будут всє, ісчьо нікто не отказівался когда в спину стреляют». Щось не думаю, що він шуткував, хоть і сміявся. Сам же ж місцевий, но з іншого району, думаю, і сам боїться і включає таку браваду.
Но і мені не легше від цього. Бо ж син мій стріляти в своїх не піде, не так вихован, це така людина. То получається, чи так – зрадник, чи так – «ізменнік» чи «предатель».
Мене совість мучить...
28 червня 2025. Окупована Україна
Сьогодні – День Конституції. Але не просто свято, а день справжньої, першої у світі конституції – тієї, яку ми, українці, створили ще тоді, коли про свободу тут інакше й не мріяли. Я, музейниця, завжди відчуваю особливий трепет у такі дні. Особливо після того, як мені пощастило побачити оригінал у 2021 році: вперше за 311 років привезли до Києва зі Швеції. Стояла тоді в Софійському соборі, серед інших музейників, і ловила кожен подих – бо переді мною була не просто старовинна латинська рукописна книга, а жива пам’ять про те, як ми вміли бути вільними навіть у вигнанні.
Кажуть, зараз цей оригінал...
