На блокпості мене питають: «Куди їдеш? До кого? Навіщо?» Знаю, що кожна відповідь повинна бути коротшою за три секунди. Три секунди — це межа між тим, що мене відпустять чи ні. Тому говорю повільно, рівно, без тремтіння. А всередині — ураган. Страх, який за три роки став частиною дихання.

Перед святами на мене часто нападає якась ностальгічна меланхолія - хто я і чому опинилась в такій ситуації? Чому не могла народитись у спокійній країні і жити як жили мої предки споконвіків? А потім думаю - так отак ж вони і жили. Щоразу виборюючи право бути собою - через мову, кухню, одруження "зі своїми", традиції. Через Сибір і ГУЛАГ. Не повірите, як мене коробить від "кулічів", "ісконно рускіх" і "нашенских", отих, тошнотворно скрепних. Цього року хоч легше - Великдень випадає однаково, не треба нічого ховати. Але цікаво як оті нечислені наші, все ще діляться рецептами пасочок, прибирають, чекають на...

Расскажу их чего теперь состоит наша бытовая и личная жизнь, возможно кому любопытно. Моя дорогая подруга решила, что пора забыть бывшего и отправилась покорять сайты знакомств верхом на диване. И встретила там свое новое увлечение, приятного мужчину В. Он хорош во всем, отличный собеседник, заботливый и, что особенно важно, не женат. Позади уже несколько успешных свиданий, и намечаются совместные выходные. - А какое у него отношение к войне? - Не знаю, мы об этом не говорили… - Блин, а вдруг все супер, все класс, а потом «бац» – и он «зетканутый»? - Не думаю, такие себя сразу показывают, им скрывать нечего, и нечего боятся,...

Ми зробили це! Учора з усіма (ну майже) писали диктант національної єдності. Уперше розказала внукам, хоч і дуже сумнівалася. Страшно. Особливо за меншого, щоб ніде нічого зайвого не сказав. Не в школі, не в бібліотеці, навіть не всі разом, а в хаті, де штори щільно затулені, щоб світло і звук не видали нас. Онуки лежали під столом, старший слухав уважно, не кліпаючи. Раз по раз питаючи, що означає і ми слухали ще і ще. Менший дуркував, і питав, чи можу йому допомогти, бо він не все розумів, але дуже радів за пса Патрона. Дітям не сказала, щоб не злилися. І...