Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Моя бабуся — дитина війни. Вона памʼятає Севастополь під час німецької окупації, вона памʼятає зруйноване вщент місто. Було надзвичайно складно. Я — дитина війни. Війна почалась, коли мені було 10 років. Я пам’ятаю окупантів без якихось знаків, я памʼятаю як мені було страшно. Я боялась війни. І от, мій страх виповнився. Замість «ніколи знову» зʼявилось «можєм павтаріть», замість Батьківщини — божевільна мачуха. Я не розуміла, як можна змінить Батьківщину. Я народилась в Україні, і зрадити її — це все одно, що зрадити присязі, а Севастополь такого не пробачає. На жаль, велика кількість севастопольців про це забули. Але я бачу, що є значна...

После теракта в Крокусе, написала московской сестренке, как они там. Все в порядке, не пострадали только в шоке. Я говорю, что мы тоже в порядке, но не в шоке. А что такое? Оказывается, в России даже не знают, что Крым обстреливали в те же дни. Впрочем, откуда, по новостям нету, специально узнавать недосуг. Прислала видео, в качестве ликбеза. Очень удивились и расстроились. Видимо, на отдых не поедут теперь. Знакомые в Севастополе провели ту ночь по ванным и коридорам, но все в порядке, им не впервой, говорят, хотя так сильно впервые. Опять обстрелы каждый день. Страшно открывать новости. В Киеве...

Щось у нас тут назріває в Криму неспокійне. Про це не сильно знайдеш в місцевих новинах, але місцеві все добре знають і одне одному передають. По-перше, прильоти зачастили, хоч про це і не говорять ввідкриту, але всі все знають, і все менше хочуть «працювати там чи поруч». Не можу сказати, що нас особисто особливо притискали раніше – в кого не було особливих статків чи видимих бізнесів, чи не був активістом чи татарином, тих сильно не чіпали. Ми собі жили тихе життя, ходили на роботу, їздили в скромну відпустку до родичів, ну банківські системи помінялися і телебачення, але в нас своя...