Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Я вже декілька місяців знаходжусь за кордоном, тому що настав час, коли жити серед орків та окупантів стало неможливо. Все життя я прожила в Криму і зараз мені дуже соромно що в 2014 я не поїхала до Києва, хоча були такі наміри, але не вистачило духу. З початку повномасштабного вторгнення я чітко позначила свою позицію. На моєму одягу завжди був прикріплений значок з прапором України, на автівці наклейка, рінгтон на телефоні з українською піснею. Так, це дрібниці, але для мене було важливо показати ура-патріотам хто я, і що я не одна з них. Не знаю яким дивом я не потрапила за...

Кажется, я начинаю понимать, куда деваются люди. С конца 2025‑го новости ложатся в голову якорями: «особый режим» закончился и с 1 января 2026 года люди с украинскими паспортами внезапно стали мишенью. В прямом административно-силовом смысле: без российского паспорта или вида на жительство ты больше не «житель территории», а проблема, которую нужно «вывезти». Нормой стало то, что для права просто оставаться дома тебе предлагают сдать отпечатки, пройти медосмотр, войти в их базу данных и признать чужое гражданство как условие существования. Уже кто-то здесь делился, на самом деле это повсюду. В эти дни я все чаще ловлю себя на мысли, что сама фраза «депортация...

Звʼязок глушать. Я того ж і пропадаю. Уже даже і з Мішею, сином, на регулярному зв’язку не дуже получається бути. Через ватсап чи телеграм вже взагалі не можна нікуди додзвонитися. Ну і ясно, що всіх заставляють ставити цей Макс, а люди бояться. Я теж боюся. Тьотка говорить, що жінки бояться не тільки прослуховування, а що їх через камеру розглядають. І прикривають телефон одягом, коли вдома, чи в тумбочку прячуть. Я взагалі дома його виключаю повністю, не знаю чи це параноя, но думаю, що так правильно. І спокійніше якось, звязку ж і так нема: що мені там нового скажуть? Короче, їсти нічого, світла...