Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Звʼязок глушать. Я того ж і пропадаю. Уже даже і з Мішею, сином, на регулярному зв’язку не дуже получається бути. Через ватсап чи телеграм вже взагалі не можна нікуди додзвонитися. Ну і ясно, що всіх заставляють ставити цей Макс, а люди бояться. Я теж боюся. Тьотка говорить, що жінки бояться не тільки прослуховування, а що їх через камеру розглядають. І прикривають телефон одягом, коли вдома, чи в тумбочку прячуть. Я взагалі дома його виключаю повністю, не знаю чи це параноя, но думаю, що так правильно. І спокійніше якось, звязку ж і так нема: що мені там нового скажуть? Короче, їсти нічого, світла...

10 вересня нам сказали, буде час Ікс. Ні, не сьогодні. До 10 вересня я маю «продати душу», щоб залишитися в себе вдома. На своїй землі. В своїй хатині. До цього часу я якось думала «пронесе» – ну і потрошки виходило, бо я вже в літах, не працюю, є сусідка медсестра, а в лікарні і так не дуже поможуть. То думала, що вже доживу свої літа з українським паспортом. Зараз я МУШУ іти і приймати громадянство окупанта, без якого мене… виселять. Вишлють. Цікаво, куди? В концтабір? Сибір? В Україну відправлять (не вірю)? Це значить путлєр своїм указом мене позбавляє мого коріння, моїх...

В окупації ми від самого початку. 2 місяці просиділи “на підвалі” разом із чоловіком. Я була там з середини листопада до середини січня. А чоловік і досі там – уже скоро рік як. Затримали, бо раніше був військовим, служив в АТО у 2014 і 2017 роках. Знайшли в нас ""зброю"". Прикриваючись “референдумом” вони тепер працюють за своїм начебто законодавством, завели на чоловіка справу і будуть судити. Пропонували чоловікові співпрацю. Якби погодився – уже б відпустили. Але коли отримали відмову, швиденько дали хід справі. Я ж намагаюсь не привертати уваги і чекати й підтримувати чоловіка. Куди я поїду?