Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

У мене є зошит — старий, з заломленими кутиками. Тепер він став моїм сховком для того, що не можна вимовляти вголос. Щоранку я ховаю його, а ввечері дістаю й тихо пишу. Реченнями, які пахнуть забороною. Словами, що тут можуть стати вироком. Я записую те, що хочеться кричати, але можна лише шептати на папері: “Україна.” “Перемога.” “Наші прийдуть.” За ці самі слова забрали тата — “на підвал”. А я пишу. Це теж боротьба. Пишу сторінку за сторінкою, як свідчення про час, коли навіть найпростіші слова ставали зброєю.

Моя сусідка, живу через двір, получила «пісьмо счастья». Вчора забігла до них – сидять, тупляться в стіл, а посеред столу те їхнє пісьмо. У тому домі в них ще в прошлом году після прильоту пів даху злетіло, вони перебралися в літню кухню ночувати, там і живуть. І от тепер їм шлють: висєляйтесь, у вас, значить, «задолжєнность по камунальним услугам». За який газ, думаю, якщо газу нема, світло як Бог дасть, воду по годинах відкручують, не каждий даже день? Вона читає вслух і тільки шепче: «Це ж наш дім ще от діда, як ми тепер тут времєнні?» Старий її психує: «Може, ми...

Знов пішла хвиля мобілізації. По місту розставили палатки, де пропонують вступати у війська і воювати проти «київського режиму». Пропонують великі гроші, але люди обходять їх десятою дорогою. Дуже скучаю за Мішкою. Коли довго не було зв’язку, доводилося їздити на електричці в Луганськ, де є інтернет, щоб просто з ним поговорити. Це для мене дуже важко: їхати доводиться 3 години туди і стільки ж назад, суто щоб почутися. Радію, що у сина все добре, тільки починає плакати, коли зі мною говорить. Він продовжує працювати в школі і музеї, завів у Києві багато друзів. Каже, їх часто ракетами обстрілюють, особливо було тяжко...