Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Інтернету не було кілька днів. Залишилася сама з собою, тиша аж в вухах дзвенить. Самій собі готувати давно не хочеться. Самій святкувати ще гірше. Але застеляю стіл. Дванадцять страв, як колись, у мирні часи. Рахую все: часник, сіль, хліб, сметану, три вареники варені, три вареники печені. Але тепер кожна страва — не просто традиція, а спосіб сказати, що ми є. Муркочу сама собі під ніс і вигадую: узвар — за тих, хто далеко, хто тримає небо над нами. Обовʼязково із сушеними вишеньками. Кутя — зерна пам’яті про тих, хто не повернувся. Моя «текуча», щоб пити з миски, присмачена медовою водою....

На блокпості мене питають: «Куди їдеш? До кого? Навіщо?» Знаю, що кожна відповідь повинна бути коротшою за три секунди. Три секунди — це межа між тим, що мене відпустять чи ні. Тому говорю повільно, рівно, без тремтіння. А всередині — ураган. Страх, який за три роки став частиною дихання.

Давайте будем откровенны, я люблю Украину, очень скучаю по друзьям, Киеву, Львову, Драгобрату и беззаботной юности. Я мечтаю что российской власти над моим полуостровом придет конец, полетят самолеты, побегут поезда, из гигантских круизных лайнеров ол-инклюзив на берег вывалятся довольные туристы и будут крики чаек вперемешку с заморской речью разноситься по набережной. Но это я. Как же меня разозлил план решения Крымского вопроса от Илона Маска и остальные его «вбросы», а сколько всего сейчас несеться к выборам! Действительно, почему бы не провести «честный» референдум в Крыму сейчас? Давайте так и сделаем, вместе с путинскими «выборами», а те почти 30% крымских...