До Міжнародного дня боротьби за права жінок ми згадуємо слова правозахисниці Олександри Матвійчук: «Мужність не має гендеру». І разом зі «Злою Мавкою» говоримо про те, як змінилося життя в окупованому Мелітополі і як триває боротьба за його звільнення. Читати повністю

Недавно я встретила уникальное ответвление от генеральной пропагандистской линии соловьев-мизулина. В общем слушайте, автор этого шедевра – наша крымская знаменитость Валерия Петрусевич. Концепция такая: когда в Украине, победили “фашисты” в 2014м году, понятное дело, не в 1945, они стали искажать прекрасную украинскую культуру, узурпировали язык, и стали притеснять “настоящих” украинцев, а сколько то-там лет россия защищала украинцев “правильных” в ДНР и ЛНР от “неправильных”, от фашистов, а теперь хочет освободить от фашистского гнета вообще всех “правильных”. А дело все это излагалось под соусом: “Повернем собі та захистимо нашу улюблену українську культуру та мову”. Вот так. Мне в этой истории что показательно: 1)...

Ну що ж, невістка була права. Малий влаштував сутичку в садку, бо вихователька розказувала, що борщ – «русскоє ісконноє блюдо». А він сказав, що усі ви брехуни, це українська страва і «їжте свої щі». І сміх, і гріх. Я, звісно, теж переживаю за їхню безпеку, але отак від серця, чесно зізнаюся, відлягло. Що навіть малюкові все зрозуміліше, ніж оцим «дабравольцам» продажним. Оці, щиро, найбільше бісять – ця земля їх зростила, вигодувала, так ні, їм треба було «спасітєлєй». Хай би з ними й забиралися геть. Невістка, звісно, буде лютувати, але мені якось тепло на душі. Зварю їм сьогодні смачного борщику, своїм маленьким...

Зараз в Запоріжжі, серце в Маріуполі Ми тримались до останнього, але мусили виїхати в Запоріжжя, чоловік лишився в Маріуполі. Назавжди. Серце моє лишилося там само, прямо в дворі нашого будинку який ми так довго з любов’ю будували. В нашому подвір’ї ми його поховали. Не хочу розказувати, як все було. Хочу забути. Дивуюся, як всі ці сміливі дівчата тут розказують про газети, плакати – я під сорочкою носила прапорець такий, ще з якогось мітингу лишився, лежав вдома віки. І все чекала, що буде як в 2014 – що наші відіб’ють. В нас тоді також було багато переселенців, як зараз в...