Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

В лікарнях особливий жах. Лікарів все менше, операції елементарні не зробиш. Тільки два стоматологи! На всіх! На рік вперед все розписано. Ясно, що пенсіонери не в пріоритеті. А до вспишки венеричних захворювань додався туберкульоз. Це ж куди ми котимось? Наш Вадим Петрович, колишній директор музею сусіднього містечка, не може до кардіолога попасти. Там все зачинено через туберкульоз! Не приймають хворих, взагалі, навіть ургентних. А йому якось підлікуватися і виїхати треба, то він ніяк не може. А з іншого боку, ну а як не буде, як таке харчування. Ще якось можна вижити, у кого свій двір і колодязь. Ото як у моїх,...

Когда из Крыма перестанут лететь ракеты по Украине, мне станет легче дышать. А как быть с профессиональной жизнью? На время войны я не могла сотрудничать с российскими институциями, даже оппозиционными, даже «подпольно антивоенными», меня просто воротит от этой идеи. Какие бы антивоенно настроенные россияне не были, они остаются россиянами. Они заботятся о своей стране и желают ей успехов и добра. А я нет. Зла я никому не желаю, но и присоединяться к хору «поднимем россиюшку с колен мирно и интернационально» тоже не желаю. Не хочу даже рядом стоять. Их росиюшка, вот пусть сами и поднимают, добры молодцы. Но доступа к украинской или...

В Старобільськ привезли нові підручники з росії, на російській мові. Вчителів катастрофічно не вистачає, ходять примушують пенсіонерів виходити на роботу. Або був випадок обшуку у вчительки географії, яка після окупації міста звільнилася з роботи. Після обшуку вона повернулася працювати в школу. Тих вчителів, хто пішов працювати, возили до Криму на навчання. Українську мову тепер не вивчають, треба писати директору, щоб дозволили додатково окремо вивчати українську мову, але всі бояться – викликають одразу батьків на бесіду в присутності російських військових. Ще до нас у місто привозять вчителів з росії, мабуть з Бурятії. Наші українські діти їх не поважають, зривають уроки....