Любі Мавки!

Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути. 

Посилання на аудіо щоденники

11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна

Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...
logo

Щоденники Мавок

Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України

6 червня 2024 року Крим

У нас сейчас чечен много. Татары с ними в напряжённых отношениях. Вряд ли тут ещё и талибы поместятся. Хотя... хз. Пару месяцев назад на улице мама с ребёнком (приехали из рф-ии) увидели у нас на трамвае букву "зет" — так удивились! Оказывается, у них её ни на что и не клеят! Зато наши руководилы расстарались — на весь общественный транспорт, на "Скорую", полицейским, просто на улице... аж пестрит! И все равно приглядываются и прислушиваться — несогласных выискивают. Чтоб выступать, к примеру, надо только определенный репертуар петь и играть. Дочь мою за щедривку на украинском в агитации упрекнули. А когда она...

9 січня 2024 Євпаторія, Україна

Вчора приїхали з дитиною до батьків чоловіка. Лягла відпочити після дороги, заснула. Прокинулась о 17 годині від вибуху. Це був перший раз, коли я своїми вухами почула його. У нас в Сімферополі жодного разу нічого подібного не чула. Ні страху, ні паніки в мене не було. Незважаючи на те, що вибухнуло тут, поруч, я про це не читаю десь, а чую сама, на душі було спокійно і, навіть, радісно, коли читала, що, схоже, влучили куди треба. Може, ненормально не боятись обстрілів, я вже не розумію. Я більше боюсь, коли руське ППО працює; я знаю, що коли русня втіче, вони будуть стріляти...

28 жовтня 2025 Окупована Луганщина

Ми зробили це! Учора з усіма (ну майже) писали диктант національної єдності. Уперше розказала внукам, хоч і дуже сумнівалася. Страшно. Особливо за меншого, щоб ніде нічого зайвого не сказав. Не в школі, не в бібліотеці, навіть не всі разом, а в хаті, де штори щільно затулені, щоб світло і звук не видали нас. Онуки лежали під столом, старший слухав уважно, не кліпаючи. Раз по раз питаючи, що означає і ми слухали ще і ще. Менший дуркував, і питав, чи можу йому допомогти, бо він не все розумів, але дуже радів за пса Патрона. Дітям не сказала, щоб не злилися. І...