Любі Мавки!

Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути. 

Посилання на аудіо щоденники

Почуті

До Міжнародного дня боротьби за права жінок ми згадуємо слова правозахисниці Олександри Матвійчук: «Мужність не має гендеру». І разом зі «Злою Мавкою» говоримо про те, як змінилося життя в окупованому Мелітополі і як триває боротьба за його звільнення. Читати повністю
logo

Щоденники Мавок

Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України

14 серпня 2025 Донецька область, Україна

Высокий худощавый мужчина, который бродил больше часа по магазину, остановился возле перчаток. - Дайте мне перчатки без "костяшек". - А вообще в каких удобнее, с "костяшками" или без? – интересуюсь я в привычной мне манере. - Эти "костяшки" вообще особо не имеют функционала. Если пытать кого-то надо, тогда да, а если нет, то они не нужны. Он говорил без улыбки на лице, вполне серьёзно об обыденных для него вещах. - Пытать? И часто Вам приходится этим заниматься? - Мне – да! - Почему? - Потому, что я в разведке! Он видел презрение в моих глазах, моё пренебрежение невозможно было скрыть. - Но мы не изверги, не сильно мучаем... –...

4 березня 2025, ТОТ

Здрастуйте. Одразу вибачаюсь, якщо в тексті будуть помилки, я погано знаю українську мову. Мені просто хочеться виговоритись, у реальному житті мало людей, з якими я можу обговорити цю тему. Я дуже хочу додому. Я живу в окупації 11 років, мені боляче і страшно. Я почуваюся дуже самотньо, оскільки більшість моїх родичів підтримують росію. Мені дуже прикро, що я ніяк не можу допомогти Україні, що я змушена мовчати, щоб мене не посадили. Прикро за те, що я маю чинити в цій жахливій країні. Прикро за те, що мої родичі, які перебувають в Україні, страждають. Я шалено хочу додому, хочу до своєї сім'ї. Я...

5 лютого 2026 Окупована Херсонщина

Я живу в селищі на лівому березі, де тиша означає тільки одне: десь над нами літають їхні дрони. Ми навіть придумали нову погоду: «сьогодні тихо по артилерії, але важко по дронах». Тут це називають просто сафарі: як тільки хтось виходить на вулицю, по дорозі йде трактор чи їде машина з водою, десь угорі починає дзижчати мотор. Дрон може довго висіти над городами, над зупинкою, роздивляючись, хто рухається, а потім різко піти вниз і скинути гранату: на велосипедиста, на стареньку з відром, на будь-який силует. Ми навчилися ходити вздовж парканів, зупинятися під деревами, ховатися під навісами – не від дощу, а від...