Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Раз уже почала і ви мене надрукували, також хочу розповісти, як російська пропаганда впливає на дітей. Стоячи поряд з малими дівчатками, які здасться, у 2 класі, я почула таку розмову (російською, ясно, я тут перекладу): "А чого в тебе в даних народження написаний «Маріуполь, Україна», ти що, «чубчик»?" Дівчинка, до якої це було адресовано, тихо сказала: "Я народилася і жила там". А та друга просто посміялася. Боляче на це дивитися. Та «мєлка» з промитими мізками навіть не уявляє, що цій іншій дівчинці довелося пережити. Я розумію, що це всього лише мала дитина, і вона нічого толком не розуміє. Але мені більше шкода дівчинку...

Я стискаю скроні, відчуваючи, як у мені стискається все. Від болю, від люті, від безсилля. Навколо мене — каламутне болото, у якому купаються чужі обличчя, чужі слова. Вони гучно кричать: «Побєдім!», «Русскій мір!», «Навсєгда!». Їхня пропаганда, як отрута, розтікається повітрям, проникає у щілини, у найменші шпарини мого світу. Я народилася в вільній Україні і не памʼятаю всього цього трешу з «по старому», як тут деякі ждуни розказують. Тепер усе змінилося. Вони прийшли — чужі, з чужими словами й чужими прапорами. Вони намагаються змусити нас забути, хто ми є. Вони хочуть, щоб ми стали частиною їхнього «вєлікого» світу, де немає місця...

Пережили новогодние. Мы планировали отмечать у Димы в чайной, но пока он прячется от полиции, в любой момент могут заявиться и туда. Поэтому с семьей и родителями моего парня. Раньше, когда мы отмечали с ними новый год, то сначала по Киевскому времени встречали, а потом по московскому. Теперь, посля 24 февраля, только по московскому. И речь Путина пришлось слушать. В прошлом году я вышла когда он говорил, и зашла уже на бой курантов. В этом... Они хорошие люди, и мы отлично ладим. Они сделали вид будто не заметили что я уходила. А вот с моей бабушкой очень тяжело. Я долго...