Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
6 мая 2025 Трасса Симферополь-Севастополь, оккупированная Украина
В Крыму все еще моют птиц от мазута. Хотя в новостях это не освещают, для волонтеров это повседневная реальность.
Моя хорошая приятельница А. именно из этих людей с огромным сердцем, у нее есть возможность помогать на мойке два дня в неделю, когда у нее выходные. Птиц моют по ночам. Волонтеры съезжаются со всех городов. Самые крупные мойки в Севастополе и в Ялте.
Моя подруга ездит мыть птиц из пригорода Симферополя в Севастополь, 80 км. ночью в свой выходной. Волонтеры друг другу тоже помогают – кто на машинах подвозят тех, кто без. Именно в такой ситуации произошла эта сценка.
А. садится в машину...
29 липня 2025 Сімферополь, окупована Україна
Я до 2023 року ходила з рінгтоном “Океану Ельзи” “Все буде добре”. А ще гімн, рок-версія, теж на деякі дзвінки. На моїх сторінках в соцмережах завжди був прапор України.
Проблеми були, не без того, але за пісні до повномасштабної не чіпали. Я бачила навіть після лютого 2022 року в людей у машинах прапори України, правда.
А потім вони придумали статтю “дискредитація” щодо окупантів, і ось тоді стало зовсім небезпечно. Прапор кримських татар, до речі, бачу, але не знаю як за нього. А от ми, українці, “бендеровська ху..та”, як один із сусідів мене назвав. В обличчя.
Правда, буває різне: хтось пристосувався, хтось чекає...
14 травня 2024 Маріуполь окупована Україна
Було 24 березня 2022. Я була втомлена настільки, що здавалося, що відчай мене опанував цілком, що вже не розумію, що робити. Настільки розгублена, що просто лягала та не могла піднятися з ліжка, хоча до цього дня їздила містом та допомагала волонтерам і друзям. Але в той день в мене ніби не стало більше сил на боротьбу.
Памʼятаю, як заплющила очі в зневірі й тут задзвонив телефон – подзвонила жінка, котра підняла мене на ноги й сказала: «Ваша мати виїхала з волонтерами, прямую до вас». Я розридалася, це були сльози неймовірного щастя. Моя вагітна мама буде в безпеці!...
