Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
4 июня 2024 Севастополь Крым
Милейшая дама лет 60-ти из Севастополя, мы познакомились в пути, разговорились. На днях она возвращается домой, в Крым. Я посочувствовала, что в такую обстановку. Наш разговор вкратце:
- Какую такую?
- Да ведь каждый день воздушная тревога.
- Да, недавно даже одна женщина погибла в своем доме…
- Да, первая официальная погибшая из гражданских.
- Ну да, ну они же нас всех хотят убить, хохлы эти!
Я не стала говорить, что, если бы хотели, жертв было бы больше, чем одна.
Я не стала говорить, что первая( погибшая за 2 года войны при ежедневной воздушной тревоге и регулярным попаданиями по военным целям, значит прямо...
30 октября 2025 Крым, Украина
После работы вечером и на выходных я часто беру в руки электрогитару, на которой научилась играть совсем не так давно и разбираю любимые песни. Вот на днях, например, была "Isn't it сон" Океан Ельзи. Я люблю их творчество с самого детства и тешу себя надеждой когда-нибудь всё же побывать на их концерте. Но перед тем как нажать кнопку воспроизведения в плеере, обязательно плотно закрываю окна, даже несмотря на то что живу в частном доме, и мои попытки музицирования вряд ли достигнут чьих-то непрошеных ушей, но все же перестраховываюсь, "про всяк випадок".
Это до сих пор не укладывается в голове: за...
16 січня 2025 Окупована Херсонщина, Україна
Ми в своєму праві бути там, де ми є. А окупанти – ні.
От вони гуляють по селу, такі ніби Бога за бороду зловили – голосні, підкреслено веселяться, пиячать, до дівчат зачіпаються. А в очах цих п’яних пустопорожніх, не пойму чи похмілля, чи страх, чи порожнеча. Всього, мабуть, по трохи. Бо їм, крім дурних грошей і пиятики, спиратися немає на що. Вони самі не вірять ні в яке «освобождєніє», того, мабуть і п’ють, щоб самих себе не бачити.
Нас тримає віра в те, що ми колись повернемось під контроль України, віра в те, що наш дім залишатиметься нашим домом, але вже...
