Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Страшні зґвалтування, жінки бояться ходити, навіть удень. Людкину дочку, Вальку зґвалтували біля дороги в кущах серед білого дня, коли вона ходила за молоком. І люди недалеко шли, ніхто не вступився. Її зґвалтували два росіянина-строітеля, які приїхали будувати парк у центрі Старобільська. Заяву до поліції не подавали, бояться. Багато венеричних захворювань, як колись було у 90-х, а лікарів немає. У мене 2-га група інвалідності, я до лікаря взагалі не можу попасти. Навіть антидепресанти купити не можу, бо їх взагалі в аптеці немає. А коли я пішла жалітися на це, мене вигнали і сказали, що я місцева сумашедша і мені вже ніхто...

Сегодня снова приходили какие-то люди — это «новая» администрация, никак не привыкну. С бумажкой, на которой большими буквами написано: «имущество подлежит конфискации». Бумажку не отдали. Дом, в котором я прожила сорок лет, вдруг перестал быть моим. Они говорили ровным голосом, не глядя в глаза, словно читали текст по инструкции. Один даже сказал, чтобы я «не переживала» — мол, всё это временно. Но лучше бы вас тут не было. Я стояла на крыльце, сжимая в кулаке свой старый фартук, и думала: как может быть временным то, что рушит твою жизнь? Соседка Нина уже месяц живёт у родственников — её дом заняли какие...

У нас тут пафосно «праздновали» 12-летие так называемого присоединения Крыма к известно кому. Хотя невооруженным взглядом видно, что бюджеты прохудились. Ну, или мы больше «не в приоритете». Я – коренная крымчанка, тут родилась и тут же умру. Хотя я сама из семьи «понаехавших», еще в 50-ых. Но мои родители воспитали меня в духе уважения к местным традициям и земле, которая нам дала дом, достаток и друзей. У нас очень хорошо все было – туристы, у папы бизнес, мама занималась приемом гостей. За 12 лет оккупации к нам не только сброда понаехало, которые с пеной у рта орут «Крым нааааш», мусорят, после...