Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Бачила своїх діточок, мабуть, востаннє. Довго вони не могли наважитися, але виїхали. Вивезли їх хороші люди – дай їм Боже усього. Лишнього не казатиму. Скажу одне – дуже страшно обіймати рідних і розуміти, що швидше за все це востаннє в житті. Я вже пожила, і внуків побачила, вони раніше ще поїхали за границю вчитися, а діти тут біля мене були, кожен другий день приїздили – їжу привезти, лікарства, побути. Дочка з зятем – він мені як син… Дожала я їх, їм ще жити і жити. Обнімала і казала: «Все хорошо буде, побачимся скоро, я тут справлюсь, мені на своїй землі доживати...

Когда из Крыма перестанут лететь ракеты по Украине, мне станет легче дышать. А как быть с профессиональной жизнью? На время войны я не могла сотрудничать с российскими институциями, даже оппозиционными, даже «подпольно антивоенными», меня просто воротит от этой идеи. Какие бы антивоенно настроенные россияне не были, они остаются россиянами. Они заботятся о своей стране и желают ей успехов и добра. А я нет. Зла я никому не желаю, но и присоединяться к хору «поднимем россиюшку с колен мирно и интернационально» тоже не желаю. Не хочу даже рядом стоять. Их росиюшка, вот пусть сами и поднимают, добры молодцы. Но доступа к украинской или...

Мені дуже страшно писати, бо нас так мало залишилося, що один донос – і всьо зразу ясно, хто і що. А ще тепер дуже сильно ясно, куда. З сусіднього містечка, прямо там, де ми деколи ще на базар їздили, вивезли цілу вулицю – ніхто точно не знає, в якому напрямку. Кажуть, що на Сибір. Просто вночі приїхали і «по списку на виход», і це тих, хто вроді як не поробив паспорта РФ. То були в більшості постарші люди, деяким навіть й ходити кудись було складно. А з іншого півшколи вчителів відправили «в довготривалу командіровку»: спочатку говорили, що то тільки для несімейних....