До Міжнародного дня боротьби за права жінок ми згадуємо слова правозахисниці Олександри Матвійчук: «Мужність не має гендеру». І разом зі «Злою Мавкою» говоримо про те, як змінилося життя в окупованому Мелітополі і як триває боротьба за його звільнення. Читати повністю

После работы вечером и на выходных я часто беру в руки электрогитару, на которой научилась играть совсем не так давно и разбираю любимые песни. Вот на днях, например, была "Isn't it сон" Океан Ельзи. Я люблю их творчество с самого детства и тешу себя надеждой когда-нибудь всё же побывать на их концерте. Но перед тем как нажать кнопку воспроизведения в плеере, обязательно плотно закрываю окна, даже несмотря на то что живу в частном доме, и мои попытки музицирования вряд ли достигнут чьих-то непрошеных ушей, но все же перестраховываюсь, "про всяк випадок". Это до сих пор не укладывается в голове: за...

Разговоры о мире остаются разговорами. Мечта о прекращении смертоубийства остается мечтой. Но то с какой радостью за нее ухватились даже отъявленные Зетники показывает настоящее общественное мнение. Каждый день без смертей это маленькая победа. Но для Крыма и крымчан видно только одно будущее, под контролем российской федерации на неопределенный срок с неопределенным статусом, и туманными перспективами. Это было понятно давно, но сейчас это уже про артикулировано. Как изменится наша жизнь Крымчан в мирное время? Наверное не особо, беспилотники перестанут прилетать, глушилки выключат, доты и укрытия разберут, траншеи засыплят, ну или сами зарастут, может даже заработает аэропорт.

Моя бабуся — дитина війни. Вона памʼятає Севастополь під час німецької окупації, вона памʼятає зруйноване вщент місто. Було надзвичайно складно. Я — дитина війни. Війна почалась, коли мені було 10 років. Я пам’ятаю окупантів без якихось знаків, я памʼятаю як мені було страшно. Я боялась війни. І от, мій страх виповнився. Замість «ніколи знову» зʼявилось «можєм павтаріть», замість Батьківщини — божевільна мачуха. Я не розуміла, як можна змінить Батьківщину. Я народилась в Україні, і зрадити її — це все одно, що зрадити присязі, а Севастополь такого не пробачає. На жаль, велика кількість севастопольців про це забули. Але я бачу, що є значна...