Любі Мавки!

Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути. 

Посилання на аудіо щоденники

11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна

Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...
logo

Щоденники Мавок

Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України

7 грудня 2023 Сімферополь

Сьогодні був черговий напад параної — не буду в подробицях, але кому розповіла, кажуть загроза реальна, тому краще мовчати. Та ще й дощ… Тому навіть вішати не пішла. В центрі міста стоїть інсталяція до “4 ноября” — день “народного единства”. Але хоча б ніхто не тягнув туди фоткатись. На жаль, багато оточення інших поглядів, ніж я. Як завжди, їздить і літає купа техніки, зараз чергова хвиля активності. Але не завжди до неї долітає. Хоч і підстрибуєш інколи від вибухів, але ж одразу стає так приємно, що уразили чергову, явно зайву для українського Криму річ.

11 марта 2025 Ялта, украинский Крым

Фэйсбук подкинул фотографию. Ровно 11 лет назад я стояла на черной земле Майдана, освобожденной от брусчатки и покрытой гарью. Помню с какими чувствами я выходила из метро на Хрещатике, мы все там выходили. Целый поток незнакомых людей, поднимались по эскалаторам с детьми, цветами, свечами. Мы ехали из-под земли на свет, чтобы увидеть историю, и почтить память тех, кто уже не сможет ее увидеть. Баррикады шин были завалены цветами, больше всего красных гвоздик – советская традиция приносить именно их в память о павших героях. Свечи зажигали и ставили прямо на покрышки, землю и брусчатку. Я посмотрела под ноги, земля была чернее моих...

24 января 2025 Крым, ТОТ

Ко мне приходили девочки в гости. Мы собрались в мангальной беседке в общем дворе, той самой. Болтали у огня, обо всем, жарили мясо, пили игристое, слушали музыку. Когда одна из девочек предложила поставить “Червону руту” и меня аж глаза расширились от испуга. Она переспросила: “тут, наверное, нельзя?”. Стало стыдно за свой страх, я начала бормотать что-то про невероятную акустику двора колодца, и соседей, которые на днях слушали Шамана. Но на самом деле я завидовала. Завидовала, что ей в голову такое пришло. Я даже дома теперь украинскую музыку не ставлю, не то что на улице. Оправдываю себя, что это вынужденная осторожность. Но правда...