Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Інтернету не було кілька днів. Залишилася сама з собою, тиша аж в вухах дзвенить. Самій собі готувати давно не хочеться. Самій святкувати ще гірше. Але застеляю стіл. Дванадцять страв, як колись, у мирні часи. Рахую все: часник, сіль, хліб, сметану, три вареники варені, три вареники печені. Але тепер кожна страва — не просто традиція, а спосіб сказати, що ми є. Муркочу сама собі під ніс і вигадую: узвар — за тих, хто далеко, хто тримає небо над нами. Обовʼязково із сушеними вишеньками. Кутя — зерна пам’яті про тих, хто не повернувся. Моя «текуча», щоб пити з миски, присмачена медовою водою....

Днями, я спілкувалася зі своєю подругою, вона добре знає українську мову і ми почали з нею розмовляти. Просто між собою. До нас підійшов хлопчик і сказав їй: "Чего говоришь на этом хохлятском, ти че, украинка, что ли?!". Вона сказала: "Так, я українка, і я маю повне право говорити своєю мовою". А ще нещодавно чистила телефон (краще регулярно чистити від «підозрілого») і знайшла фото. Воно було зроблене у 2024 році моєю подругою і вона зі мною поділилася – і я вам покажу. Це в маршрутці, у дівчинки на нозі татуювання з гімном України і вона сміливо їздить у громадському транспорті та не...

На моєму підвіконні росте кактус. Маленький, з горщика, ще з 2022 року. Його не чіпали, не викидали, навіть не пересаджували. Не турбували, так би мовити, ніяк. Сьогодні я вирізала з паперу крихітний прапорець, причепила на зубочистку й встромила у землю біля кактуса. Ніхто, крім мене, його не бачить. Іноді здається, що цей кактус — єдине, що не здалося. Його не лякає ні російське ТБ, ні сусіди-зрадники. Він просто стоїть і росте. Смішно, але я щоранку, прокидаючись, першим ділом дивлюсь на нього. І думаю: якщо він ще стоїть — то й я зможу. Реальність. За вікном мракобісся рускава міра.