Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Після виписки переді мною стала інша проблема – де взяти якісні продукти, бо після хвороби мені треба було більш-менш добре харчуватись. Про магазини та супермаркети можна було забути, всі продукти тепер у нас російські або білоруські і такої низької якості, що для вживання вони не придатні. Єдине місце, де можна купити якісну їжу – місцевий ринок, але туди треба прийти дуже рано, бо продуктів мало, а бажаючих дуже багато, і через це ціни дуже високі. Всі ці люди на ринку – не місцеві, а переселенці з інших зруйнованих міст, таких як Кремінна, Рубіжне, Сєвєродонецьк. Вони ходять по...

Дякую, що поділилися. Всім "зриває кришечку", я не рідкість. Всі максимально накручені. Нерви у всіх, ясна річ, всі шукають, на кому зірватися. Але це не найкраща ідея. Нам потрібно бути разом, а не сваритися! Що ж, час і мені нагадати своїм про те, що все буде добре, а окупантам, щоб забиралися під три чорти. Беру чергову пачку листівок і біжу на вулицю. Сьогодні людей мало, вішати буде легше. Пішла майже вся взята пачка, несподівано, давно я таких рекордів не ставила. Зате більше проукраїнських жителів відчують присутність поруч своїх і це дасть їм ще трохи сил дочекатися. Сама я...

Сергей, завхоз в моем ЖК, расхаживает в футболке, украшенной буквой “Z” не снимая, хотя уже декабрь. Мне интересно фантазировать, как такие покупки совершают. Приходишь в магазин и среди котиков, тигров, “Армани”, “Цой жив” находишь, примеряешь и выбираешь именно ее. Букву “Z”. Сергея я сторонюсь именно из-за его вкуса в одежде. Футболка его ветшает, буква блекнет и осыпается, стикеры на машинах соседей слазят и выгорают. Но в первые дни войны, когда эта дрянь только расползалась по улицам, случился интересный эпизод. Вокруг февральский мрак, дождь, депрессия. Припарковалась возле кондитерской, тащу коробку с калорийной запрещенкой. А какой-то парень под дождем без зонта отковыривает что-то...