Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Я хочу подякувати, що надрукували мою історію, це дає таку надію. Наче руки невидимі з моєї України обіймають. Тим часом на місцях надії меншає. «Вибори» ці недолугі. В нас в регіоні відкривають… навіть не знаю, як це назвати? Пропагандистські центри від егідою музеїв чи виставок, про другу світову війну. Там розказують про «дружбу народів» і про наше із цими убивцями «братерство». Возили молодших – старших ще не ризикують. І все це в цих термінах, що викликають, вибачте, рвотні позиви. Молодший розказав Тарасові, старшому внукові. Потім я чула як він сварився сам до себе, лупив кулаком в стіну в своїй...

У нас у сусідів не повернулися з канікул діти. Я не знаю, чи це та заплановано, але вони поїхали в Крим «на оздоровчий табір» і от уже всі діти пішли в школу, а їх нема. Сусідка ходить темна як смерть. Боюся її питати. Тим більше, що чоловік пропав ще раніше, і коли я чисто по дружньому спитала, вона огризнулася «тобі то зачем знать?» Мені ніби й обідно, бо ми раніше дружили і даже разом по черзі ходили їду добувать, і своїм жіночим ділилися. А з іншого боку, розумію, що краще менше знати. Да і їй, наверно, так спокійніше, бо ж...

Інтернету не було кілька днів. Залишилася сама з собою, тиша аж в вухах дзвенить. Самій собі готувати давно не хочеться. Самій святкувати ще гірше. Але застеляю стіл. Дванадцять страв, як колись, у мирні часи. Рахую все: часник, сіль, хліб, сметану, три вареники варені, три вареники печені. Але тепер кожна страва — не просто традиція, а спосіб сказати, що ми є. Муркочу сама собі під ніс і вигадую: узвар — за тих, хто далеко, хто тримає небо над нами. Обовʼязково із сушеними вишеньками. Кутя — зерна пам’яті про тих, хто не повернувся. Моя «текуча», щоб пити з миски, присмачена медовою водою....