Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Здається, ми в повній ізоляції – від позаминулого тижня інтернету нема взагалі і ніде. Пропадав і раніше, але не так, щоб взагалі ні зв’язку, нічого. Оце на днях грозилися, що закриють телеграм, я трошки запанікувала, бо новини і зв'язок часто якраз через канали получаю. Вже думала на окремий телефон ставити той їхній Мах, щоб ж хоч якось. Я його уникаю як можу, але вже в розпачі. Але Нюся, з колишньої роботи, має його, бо вона працює. Так каже що і він «лежить». Я раніше їздила в сусіднє місто, вийти з рідними на зв'язок, а тепер і так не працює. Пробувала Відчуття,...

Щось у нас тут назріває в Криму неспокійне. Про це не сильно знайдеш в місцевих новинах, але місцеві все добре знають і одне одному передають. По-перше, прильоти зачастили, хоч про це і не говорять ввідкриту, але всі все знають, і все менше хочуть «працювати там чи поруч». Не можу сказати, що нас особисто особливо притискали раніше – в кого не було особливих статків чи видимих бізнесів, чи не був активістом чи татарином, тих сильно не чіпали. Ми собі жили тихе життя, ходили на роботу, їздили в скромну відпустку до родичів, ну банківські системи помінялися і телебачення, але в нас своя...

Я щодня проходжу повз стелу з орликом і написом «росія тут назавжди». І щодня в думках стираю це "назавжди". Прочитала у новинах, що білборди з цим написом вирішили… евакуювати подалі від лінії фронту, кудись на Курильські острови аж. А це, на хвильку, 7500 кілометрів від лінії фронту. Евакуювати білборди, це ж треба! Дуже цікаво, про що їм йдеться. Невже зрозуміли?! 😈