Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Сьогодні молодший онук плакав. Сидів на лавці під вікном і ховав обличчя в рукава куртки. Мовчав довго, поки я його мовчки обіймала, аж поки не вимовив, ніби випадково, ніби сам до себе: «Там був диктант…окупантською... про “великую общую родину”». Потім знову замовк. Тільки губи щось шепочуть. Я вже подумала, молитву. Аж прислухалась: «Жити треба… жити треба…» Кажу: «Ну, що ж ти… то просто їхні слова, не все треба брати близько». А він сіпається. Каже: «А вони кажуть... А я не витримав». І схлипує. І дивиться на мене злякано. «Я ж не хотів», — додає. Я не питаю, що саме сказав...

В лікарнях особливий жах. Лікарів все менше, операції елементарні не зробиш. Тільки два стоматологи! На всіх! На рік вперед все розписано. Ясно, що пенсіонери не в пріоритеті. А до вспишки венеричних захворювань додався туберкульоз. Це ж куди ми котимось? Наш Вадим Петрович, колишній директор музею сусіднього містечка, не може до кардіолога попасти. Там все зачинено через туберкульоз! Не приймають хворих, взагалі, навіть ургентних. А йому якось підлікуватися і виїхати треба, то він ніяк не може. А з іншого боку, ну а як не буде, як таке харчування. Ще якось можна вижити, у кого свій двір і колодязь. Ото як у моїх,...

Днями, я спілкувалася зі своєю подругою, вона добре знає українську мову і ми почали з нею розмовляти. Просто між собою. До нас підійшов хлопчик і сказав їй: "Чего говоришь на этом хохлятском, ти че, украинка, что ли?!". Вона сказала: "Так, я українка, і я маю повне право говорити своєю мовою". А ще нещодавно чистила телефон (краще регулярно чистити від «підозрілого») і знайшла фото. Воно було зроблене у 2024 році моєю подругою і вона зі мною поділилася – і я вам покажу. Це в маршрутці, у дівчинки на нозі татуювання з гімном України і вона сміливо їздить у громадському транспорті та не...