Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Інтернету не було кілька днів. Залишилася сама з собою, тиша аж в вухах дзвенить. Самій собі готувати давно не хочеться. Самій святкувати ще гірше. Але застеляю стіл. Дванадцять страв, як колись, у мирні часи. Рахую все: часник, сіль, хліб, сметану, три вареники варені, три вареники печені. Але тепер кожна страва — не просто традиція, а спосіб сказати, що ми є. Муркочу сама собі під ніс і вигадую: узвар — за тих, хто далеко, хто тримає небо над нами. Обовʼязково із сушеними вишеньками. Кутя — зерна пам’яті про тих, хто не повернувся. Моя «текуча», щоб пити з миски, присмачена медовою водою....

Кожен день сиджу в кімнаті сина Міші, просто сиджу, раніше плакала. Все залишилося так, як було, коли він щойно поїхав. Перший рік я уявляла, як він повернеться додому. Садила огород, робила консервацію, яку він любив. Банки досі стоять неторкані у підвалі. Цього року немає сил щось робити чи садити. Дали інтернет нарешті, тепер ми з ним кожнісінький день розмовляємо, він плаче коли зі мною прощається, а я вже не можу. Я рада, що у нього все добре: він працює у школі вчителем історії та підробляє в музеї. Добре, що директор музею його не покидає – вона витягла його працювати...

Поймала себя на мысли, что моя вынужденная командировка в Москву воспринимается мной как поездка в глухую зацикленную в себе провинцию. А предвкушая отпуск в маленькой уютной Грузии, я предвкушаю именно соприкосновение с большим миром, по которому так соскучилась с доокупационных времен. Парадоксально, но так и есть. Хотя Грузия – совсем небольшая страна, она открыта миру, полна разных лиц, языков, мнений. Это будет глотком свободы, который так мне нужен после Мордора. В то время как эта поездка только сильнее сковывает и язык и ум. Когда слова «международный», «европейский» или «либеральный» вызывают ненависть в окружении, тяжело сказать хоть...