Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Ну що ж, невістка була права. Малий влаштував сутичку в садку, бо вихователька розказувала, що борщ – «русскоє ісконноє блюдо». А він сказав, що усі ви брехуни, це українська страва і «їжте свої щі». І сміх, і гріх. Я, звісно, теж переживаю за їхню безпеку, але отак від серця, чесно зізнаюся, відлягло. Що навіть малюкові все зрозуміліше, ніж оцим «дабравольцам» продажним. Оці, щиро, найбільше бісять – ця земля їх зростила, вигодувала, так ні, їм треба було «спасітєлєй». Хай би з ними й забиралися геть. Невістка, звісно, буде лютувати, але мені якось тепло на душі. Зварю їм сьогодні смачного борщику, своїм маленьким...

Мені дуже страшно писати, бо нас так мало залишилося, що один донос – і всьо зразу ясно, хто і що. А ще тепер дуже сильно ясно, куда. З сусіднього містечка, прямо там, де ми деколи ще на базар їздили, вивезли цілу вулицю – ніхто точно не знає, в якому напрямку. Кажуть, що на Сибір. Просто вночі приїхали і «по списку на виход», і це тих, хто вроді як не поробив паспорта РФ. То були в більшості постарші люди, деяким навіть й ходити кудись було складно. А з іншого півшколи вчителів відправили «в довготривалу командіровку»: спочатку говорили, що то тільки для несімейних....

Життя в окупації приводить людей до відмови в нормальне життя, все що колись було доступним, зараз стало неможливим. Влітку я потрапила до лікарні, в мене був високий тиск, не функціонувала права рука і перекосило нижню губу. Зв’язку немає, подзвонити кудись не має змоги, нас повністю відрізали від цивілізованого життя. Я не знаю, скільки я так пролежала, але мені пощастило, що до мене зайшла сестра. Побачивши в якому я стані, швидко побігла до сусіда, щоб він відвіз нас на своєму авто у лікарню. Викликати швидку не вдалося через відсутність зв’язку. У лікарні величезні черги, лікарів майже...