Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Була сьогодні біля нашого музею. Побілили фасад, а лавки, які племінниця колись сама ставила, ще стоять. Дивлюсь — згадую, як вона тоді все впорядковувала. А як потім виїздила з окупації, ховалася пару тижнів по підвалах х сином малим, а в результаті виіхала з паспортом і целофановим кульочком. Все лишила. Тепер уже немає Свєтки на посаді директора. Замість неї — Лєнка з фондів. Ходить важлива така, повна величі, зі мною навіть не вітається. Побачила — й відвернулася, наче не знає мене з дитинства. Про племінницю пліткують, мовляв, «музей розворувала» — так кажуть, ніби тільки це й пам’ятають. Головна, так сказать, заслуга. Отака...

Я вже декілька місяців знаходжусь за кордоном, тому що настав час, коли жити серед орків та окупантів стало неможливо. Все життя я прожила в Криму і зараз мені дуже соромно що в 2014 я не поїхала до Києва, хоча були такі наміри, але не вистачило духу. З початку повномасштабного вторгнення я чітко позначила свою позицію. На моєму одягу завжди був прикріплений значок з прапором України, на автівці наклейка, рінгтон на телефоні з українською піснею. Так, це дрібниці, але для мене було важливо показати ура-патріотам хто я, і що я не одна з них. Не знаю яким дивом я не потрапила за...

Я до 2023 року ходила з рінгтоном “Океану Ельзи” “Все буде добре”. А ще гімн, рок-версія, теж на деякі дзвінки. На моїх сторінках в соцмережах завжди був прапор України. Проблеми були, не без того, але за пісні до повномасштабної не чіпали. Я бачила навіть після лютого 2022 року в людей у машинах прапори України, правда. А потім вони придумали статтю “дискредитація” щодо окупантів, і ось тоді стало зовсім небезпечно. Прапор кримських татар, до речі, бачу, але не знаю як за нього. А от ми, українці, “бендеровська ху..та”, як один із сусідів мене назвав. В обличчя. Правда, буває різне: хтось пристосувався, хтось чекає...