Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
20 февраля 2024 Ялта, Украина
Привет дорогой дневник!
После всех переживаний я решила немного отвлечься – в нашем случае это не смотреть и не читать новости. Эти несколько недель которые мы не виделись пошли на пользу. Я ездила по побережью, пекла кексы и печеньки, отъела щеки и жизнерадостный взгляд на жизнь.
Скоро март и международный женский день, и тем более врасплох меня застала очередная причуда российских властей, запрет феминитивов. Поначалу я даже не поверила. Как в языке с женским родом можно запретить использовать женский род, это шутка какая-то. Но нет.
На всех площадках репрезентации от соцсетей до сайта и пдфки с моим резюме написано:...
16 січня 2025 Окупована Херсонщина, Україна
Ми в своєму праві бути там, де ми є. А окупанти – ні.
От вони гуляють по селу, такі ніби Бога за бороду зловили – голосні, підкреслено веселяться, пиячать, до дівчат зачіпаються. А в очах цих п’яних пустопорожніх, не пойму чи похмілля, чи страх, чи порожнеча. Всього, мабуть, по трохи. Бо їм, крім дурних грошей і пиятики, спиратися немає на що. Вони самі не вірять ні в яке «освобождєніє», того, мабуть і п’ють, щоб самих себе не бачити.
Нас тримає віра в те, що ми колись повернемось під контроль України, віра в те, що наш дім залишатиметься нашим домом, але вже...
27 лютого 2024 Старобільськ Луганська область
Життя в окупації приводить людей до відмови в нормальне життя, все що колись було доступним, зараз стало неможливим.
Влітку я потрапила до лікарні, в мене був високий тиск, не функціонувала права рука і перекосило нижню губу. Зв’язку немає, подзвонити кудись не має змоги, нас повністю відрізали від цивілізованого життя. Я не знаю, скільки я так пролежала, але мені пощастило, що до мене зайшла сестра. Побачивши в якому я стані, швидко побігла до сусіда, щоб він відвіз нас на своєму авто у лікарню. Викликати швидку не вдалося через відсутність зв’язку.
У лікарні величезні черги, лікарів майже...
