Любі Мавки!

Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути. 

Посилання на аудіо щоденники

11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна

Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...
logo

Щоденники Мавок

Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України

6 февраля 2024 Ялта, Украина

Как Рома узнал, что такое “Крымский Смерш”. Не хотела рассказывать раньше для его безопасности, но, кажется, ничего у нас не изменится. Если интересно, буду вас держать в курсе дела. Кат- то В 00:00 позвонил мой друг Рома. Ему стали приходить сообщения с угрозами и издевательствами. Он не мог понять, в чем дело. Моя первая мысль: “Крымский Смерш, 100%”, захожу на их канал в Телеграм. В яблочко. Травля началась, теперь главное ускользнуть от своры из 100 тысяч человек. Дело оказалось в старом посте в инстаграме музыкального проекта, в котором мой друг участвовал. Инстаграм вел другой участник, запостив от лица коллектива...

20 лютого Не скажу звідки, окупована Україна

Прочитала минулого тижня історію з Маріуполя, ту що від бабушки, і мушу поділитися своїм, бо не відпускає. Ніколи ще не казала, навіть з батьками про це ніколи не говорили. Ми виїхали, ще в 2022, з батьками і бабушкою. А собаку лишили. Бо в машині вже не вистачало місця – тут або собака, або бабушка, або хтось із нас. Ну ми ж думали що це на тиждень-два. Хто ж знав. Я і тоді розуміла, і тепер, що про це краще не думати і не говорити. Але мушу десь признатись, як же мене досі болить і як же мені соромно. Я до сих...

27 лютого 2024 Старобільськ Луганська область

Життя в окупації приводить людей до відмови в нормальне життя, все що колись було доступним, зараз стало неможливим. Влітку я потрапила до лікарні, в мене був високий тиск, не функціонувала права рука і перекосило нижню губу. Зв’язку немає, подзвонити кудись не має змоги, нас повністю відрізали від цивілізованого життя. Я не знаю, скільки я так пролежала, але мені пощастило, що до мене зайшла сестра. Побачивши в якому я стані, швидко побігла до сусіда, щоб він відвіз нас на своєму авто у лікарню. Викликати швидку не вдалося через відсутність зв’язку. У лікарні величезні черги, лікарів майже...