Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Те, що я зараз розкажу, вам дуже не сподобається. Воно і мені не подобається. Я працюю в культурній сфері все своє життя і коли прийшли окупанти, зробила все, щоб мої виїхали і щоб ними не ризикувати. Я лишилася, щоб доглядати господарство – і сімейне, і культурне. Від початку для мене все було чітко і зрозуміло: тут свої, тут окупанти. Треба зберегти, триматися подалі, не потрапляти на очі й пережити цей період, як пережили "ковід". Думалося, от наші прийдуть – тут я вірю в ЗСУ, але напевне вже як в рядових хлопців, що б’ються за свою землю. У владу –...

Вчера одна из Мавок написала про проект, задача которого сделать услышанными голоса украинцев с оккупированных территорий. Это задача и моего творчества в последний год, поэтому сразу согласилась. Участников просят вести дневники, которые опубликуют, сделав персонажей неузнаваемыми. Это важно – еще в марте 2022 я приняла решение, что готова сесть в тюрьму только за свою проф. деятельность. За лайк в соцсетях, неосторожный комментарий или интервью не готова. В любом случае, к моей удаче, я не известна, а ФСБ не интересуется искусством. Уже давно я думала вести дневник, потому что я чувствую как меняется мое мышление, и стараюсь фиксировать изменения. Я вижу как...

Я трохи зникла, бо захворіла. Сьогодні, здається, четвер, але я втратила лік часу. Лежу на цьому ліжку, і втома вже стала частиною мене. Не лише від хвороби — від окупації, від постійної напруги, від того, що навіть дихати доводиться обережно. За вікном знову ці чужі кроки, ці огидні голоси, що нагадують: тут більше нічого не належить нам. Я не поїхала у міську лікарню. Бо я так і не взяла ворожий паспорт. Не змогла переступити цю межу, навіть якщо через це доведеться терпіти біль. Мені сусіди кажуть: “Подумай про себе, про здоров’я, не будь дурна”. А я думаю про те, ким...