Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
20 травня 2025 Крим, Україна
Доброї ночі чи дня. Вперше вам сюди пишу. Я б хотіла розповісти, що відбувається в нас в школах, в окупованому Криму.
Цими днями, замість уроків, нас відправили плести маскувальні сітки для військових. Я не хочу плести сітки, але вчителі змушують, і лаються, якщо ми неправильно їх плетемо. Наша школа перетворилася на якусь тюрму, я не хочу зубрити всіх цих "хероїв". Не можу нікого з них поважати. Да, я була маленька, коли все це сталося і не памятаю, як було раніше. Але я не хочу так, як тепер.
Побачила в інтернеті історію дівчини, яка виїхала сама без батьків і вчила українську, щоб...
15 июля 2025 Крым, Украина
Я вот уже 25 лет работаю в центральной библиотеке крупного курортного города. Помню разные периоды: и когда у нас проходили конкурсы детского рисунка, и всё было в раскрасках — жёлтые поля под голубым небом. И как потом пришлось снимать эти рисунки, когда завозили новые российские книги после 2014 года. Тогда же мы собирали все украиноязычные издания — сначала в мешки, потом — в «камазы». Мне тогда было тяжело убирать с полок «Кобзаря». На самом деле, я всё ещё верю, что настанет день, когда я его верну.
Но сейчас этой веры всё меньше.
Несколько дней назад пришло новое распоряжение: изъять из фонда...
30 листопада 2023 Старобільськ, Луганська область
Я пам'ятаю… Зранку 24 лютого разом з моїм сином ми прокинулись від телефонного дзвінка друзів, які кричали в слухавку: «Вмикайте телевізор, в країні війна!» Сину зателефонували з роботи і також повідомили. Проймав жах. Перші хвилини ми не розуміли, що відбувається, просто сиділи перед телевізором мовчки. Потім він задав мені питання, на яке я не знала як відповісти: «Мама, що буде далі?».
О 8 ранку його викликали на роботу, допомогли сховати цінні документи. Я до останнього просила залишитись зі мною, щоб він нікуди не ходив. Ослухався.
Всі 4 години поки його не було я не могла знайти собі місця, містом пересувалась ворожа...
