Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Я не могу писать про разговоры, которые веду с людьми. Ведь даже в измененном виде легко узнать себя, и вспомнить, с кем была беседа. Не могу писать, что обсуждала с парнем, друзьями, родственниками, соседями: это небезопасно. Я не знаю, кто прочтет мой дневник. Но недавно мне сказали такие слова: “В Крыму ты не можешь знать, с кем разговариваешь. Кто угодно может оказаться сотрудником при исполнении: клиент, сосед, новая приятельница”. Эти слова засели в мою голову. Конечно, я давно это понимала. Но в этот раз как-будто приняла окончательно. Теперь это совершенно другой мир, в котором нужно говорить с оглядкой, даже на...

Навіть в моменти невіри, а такі трапляються ось як зараз після перегляду міжнародних новин я… брешу. Брешу собі, брешу своїм близьким, брешу односельчанам, з якими ще розмовляю. Примушую себе вірити, що ворог впаде, що ЗСУ прийде, бо в це вкладається багато зусиль, бо багато роботи робиться і ми побачимо, що всі ці наші території будуть деокуповані. А може мені хочеться так думати, бо тут мій дім, який ми з чоловіком будували 30 років – із хатки-мазанки перетворили на Дім. Копали криниці, проводили каналізацію, виплекали сад, щороку садили город, тварини наші… Але ж не може так бути, що нас просто «залишать на відкуп»?...

Свій щоденник хочеться почати з позитиву та віри в те, що скоро ми всі зустрінемось і обіймемо своїх найдорожчих людей. Я жителька Старобільська, Луганської області, України! Все своє життя я прожила тут, наразі мені 63 роки і я досі проживаю у своєму місті, але зовсім з іншими людьми, з новими правила та законами. Про війну я знала ще з дитинства, мені розповідав мій дідусь, але такої жорстокості, яка відбувається зараз, я від нього не чула. Хоч може він вибирав мені, дитині, не казати. Більшість моїх друзів, справжніх друзів виїхали на підконтрольну Україні територію або в інші країни, я ж лишилася тут, бо...