Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
20 травня 2025 Крим, Україна
Доброї ночі чи дня. Вперше вам сюди пишу. Я б хотіла розповісти, що відбувається в нас в школах, в окупованому Криму.
Цими днями, замість уроків, нас відправили плести маскувальні сітки для військових. Я не хочу плести сітки, але вчителі змушують, і лаються, якщо ми неправильно їх плетемо. Наша школа перетворилася на якусь тюрму, я не хочу зубрити всіх цих "хероїв". Не можу нікого з них поважати. Да, я була маленька, коли все це сталося і не памятаю, як було раніше. Але я не хочу так, як тепер.
Побачила в інтернеті історію дівчини, яка виїхала сама без батьків і вчила українську, щоб...
29 апреля 2025 Ялта, Украина
Дергает меня конечно от ИИшного путина с куличами и водкой. Как вурдалак какой-то христосоваться пришел. А в этом году еще и видео-открытки с Трампом и крашенками в ходу, это очень забавно.
Мне вообще нравиться наблюдать за отношением зетниковой ваты к Трампу и США. Во-первых, оно меняется по три раза за неделю, в зависимости от того, что у рыжего на языке в эту секунду. Во-вторых, нет никого более падкого на лесть и похвалу, чем зетники. Как они смаковали доброе слово любого чинуши или журналиста «категории Б» из развитых стран все эти годы. А теперь целый президент настоящих США! Нет-нет, да и...
16 января 2026 года Оккупированный город Украины
Сегодня снова приходили какие-то люди — это «новая» администрация, никак не привыкну. С бумажкой, на которой большими буквами написано: «имущество подлежит конфискации». Бумажку не отдали.
Дом, в котором я прожила сорок лет, вдруг перестал быть моим. Они говорили ровным голосом, не глядя в глаза, словно читали текст по инструкции. Один даже сказал, чтобы я «не переживала» — мол, всё это временно. Но лучше бы вас тут не было.
Я стояла на крыльце, сжимая в кулаке свой старый фартук, и думала: как может быть временным то, что рушит твою жизнь? Соседка Нина уже месяц живёт у родственников — её дом заняли какие...
