Любі Мавки!

Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути. 

Посилання на аудіо щоденники

11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна

Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...
logo

Щоденники Мавок

Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України

14 травня 2024 Маріуполь окупована Україна

Було 24 березня 2022. Я була втомлена настільки, що здавалося, що відчай мене опанував цілком, що вже не розумію, що робити. Настільки розгублена, що просто лягала та не могла піднятися з ліжка, хоча до цього дня їздила містом та допомагала волонтерам і друзям. Але в той день в мене ніби не стало більше сил на боротьбу. Памʼятаю, як заплющила очі в зневірі й тут задзвонив телефон – подзвонила жінка, котра підняла мене на ноги й сказала: «Ваша мати виїхала з волонтерами, прямую до вас». Я розридалася, це були сльози неймовірного щастя. Моя вагітна мама буде в безпеці!...

20 травня 2025 Крим, Україна

Доброї ночі чи дня. Вперше вам сюди пишу. Я б хотіла розповісти, що відбувається в нас в школах, в окупованому Криму. Цими днями, замість уроків, нас відправили плести маскувальні сітки для військових. Я не хочу плести сітки, але вчителі змушують, і лаються, якщо ми неправильно їх плетемо. Наша школа перетворилася на якусь тюрму, я не хочу зубрити всіх цих "хероїв". Не можу нікого з них поважати. Да, я була маленька, коли все це сталося і не памятаю, як було раніше. Але я не хочу так, як тепер. Побачила в інтернеті історію дівчини, яка виїхала сама без батьків і вчила українську, щоб...

31 июля 2025 Ялта, Крым

Я не могу писать про разговоры, которые веду с людьми. Ведь даже в измененном виде легко узнать себя, и вспомнить, с кем была беседа. Не могу писать, что обсуждала с парнем, друзьями, родственниками, соседями: это небезопасно. Я не знаю, кто прочтет мой дневник. Но недавно мне сказали такие слова: “В Крыму ты не можешь знать, с кем разговариваешь. Кто угодно может оказаться сотрудником при исполнении: клиент, сосед, новая приятельница”. Эти слова засели в мою голову. Конечно, я давно это понимала. Но в этот раз как-будто приняла окончательно. Теперь это совершенно другой мир, в котором нужно говорить с оглядкой, даже на...