Любі Мавки!

Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути. 

Посилання на аудіо щоденники

11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна

Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...
logo

Щоденники Мавок

Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України

27 февраля Крым, Украина

Разговоры о мире остаются разговорами. Мечта о прекращении смертоубийства остается мечтой. Но то с какой радостью за нее ухватились даже отъявленные Зетники показывает настоящее общественное мнение. Каждый день без смертей это маленькая победа. Но для Крыма и крымчан видно только одно будущее, под контролем российской федерации на неопределенный срок с неопределенным статусом, и туманными перспективами. Это было понятно давно, но сейчас это уже про артикулировано. Как изменится наша жизнь Крымчан в мирное время? Наверное не особо, беспилотники перестанут прилетать, глушилки выключат, доты и укрытия разберут, траншеи засыплят, ну или сами зарастут, может даже заработает аэропорт.

14 октября 2025 Ялта, Крым

Позавчера мне удалось заправиться. Чудом. И теперь я считаю на сколько мне хватит полного бака, если за продуктами ходить пешком. Но начнем с начала: несколько недель назад исчез 95й бензин. Но не так, что бы совсем, просто не везде он был. Мне было без разницы, я могу лить и 92й. Потом исчез и 92й, грустно конечно, но летом в Крыму бывает такое. Я стала лить премиум. Пока в один прекрасный день не обнаружила себя на объездной с одним делением в бензобаке в поисках хоть какого-то бензина. А его не было. Новости я давно, конечно, не читаю, но тут зашла глянуть. И там...

23 жовтня 2025 року Окупована Херсонщина

Сьогодні в школі до внука знову приходили «видатні гості». Беззубий мужлан у брудній формі, зі шрамом і запахом, від якого нудить навіть через відстань задньої парти,— з опису малого. Він стояв біля дошки й кричав, що бути українцем — це хвороба. Каже, лікуватимуть нас, якщо треба, і в лікарні, і в дурці. І що це все тут «ісконно рускоє», а ніякої України не існує. Вчителька мовчала і кивала. Внук коли розказував, тримав руки за спиною, щоб не тремтіли. Я бачила як в нього очі блищали, але не від сліз, ніби він наперед збирав в собі слова, яких не можна зараз...