Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Позавчера мне удалось заправиться. Чудом. И теперь я считаю на сколько мне хватит полного бака, если за продуктами ходить пешком. Но начнем с начала: несколько недель назад исчез 95й бензин. Но не так, что бы совсем, просто не везде он был. Мне было без разницы, я могу лить и 92й. Потом исчез и 92й, грустно конечно, но летом в Крыму бывает такое. Я стала лить премиум. Пока в один прекрасный день не обнаружила себя на объездной с одним делением в бензобаке в поисках хоть какого-то бензина. А его не было. Новости я давно, конечно, не читаю, но тут зашла глянуть. И там...

Дорогий Миколаю, Пише тобі Мавка — не з лісу, а з міста, хоч і окупованого, серед шуму, диму й дурнуватих новин. Тут, де кожен день випробування, я намагаюсь триматися. Бо ж треба витримати, правда? Щоб світ без русні настав. І він прийде, я вірю, ти ж бачиш звідти краще за нас. Скоро по магазинах будуть дешеві наклейки з тим відмороженим Дєдом. Люди навіть не помітять, як його гидка тінь знов пробирається крізь полиці, разом з бухлом. А я сумую за тобою. За нашим. За справжнім Миколаєм, що знає, чого ми варті, і що навіть найменша різочка може бути нагадуванням не здаватися. Якщо...

Поехали недавно к друзьям в гости на западный берег. У них домик недалеко от моря, построили еще до войны. Все обставлено икеей, даже посуда икея, моя уже разбилась вся. Какие же они аккуратные. Вокруг красота, море, холмы, поля, и никого, домик в глуши. А хозяйка инструктирует, «только на восток не снимайте на камеру, там часть военная». Вот так и жили, почти неделю, не поворачивая телефон на восток. Чем заняться на краю света: немного скучать, смотреть восходы и наблюдать за птицами, богомолом Федей, и молоденькими «мальчиками-срочниками» из части. Утром я считала берцы у казармы, и их почему-то каждый раз разное число, а один...