Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
2 декабря 2025 Крым, Украина
Бывает такое – открываешь холодильник, а там закончился даже соевый соус, даже одноразовый, оставшийся от еды на вынос. Даже пачка замороженных пельменей куда-то рассосалась.
Закупка продуктов на одного – дело особенное. Главное не жадничать, а то в мусор отправиться больше, чем в рот.
И вот стою я на кассе, с покупками на одного человека, на неделю, а кассир говорит: «С вас 8000₽!». Думала ослышалась. Нет, не ослышалась. Зато перебросилась несколькими словами в очереди. Смотри, так вскоре и критиковать власть можно станет. Цена на масло – это вам не далекие горящие дома. Это вот тут прямо, на каждой кухне, в каждом магазине....
20 лютого Не скажу звідки, окупована Україна
Прочитала минулого тижня історію з Маріуполя, ту що від бабушки, і мушу поділитися своїм, бо не відпускає.
Ніколи ще не казала, навіть з батьками про це ніколи не говорили. Ми виїхали, ще в 2022, з батьками і бабушкою. А собаку лишили. Бо в машині вже не вистачало місця – тут або собака, або бабушка, або хтось із нас. Ну ми ж думали що це на тиждень-два. Хто ж знав.
Я і тоді розуміла, і тепер, що про це краще не думати і не говорити. Але мушу десь признатись, як же мене досі болить і як же мені соромно. Я до сих...
4 березня 2025, ТОТ
Здрастуйте. Одразу вибачаюсь, якщо в тексті будуть помилки, я погано знаю українську мову.
Мені просто хочеться виговоритись, у реальному житті мало людей, з якими я можу обговорити цю тему.
Я дуже хочу додому. Я живу в окупації 11 років, мені боляче і страшно. Я почуваюся дуже самотньо, оскільки більшість моїх родичів підтримують росію. Мені дуже прикро, що я ніяк не можу допомогти Україні, що я змушена мовчати, щоб мене не посадили. Прикро за те, що я маю чинити в цій жахливій країні. Прикро за те, що мої родичі, які перебувають в Україні, страждають.
Я шалено хочу додому, хочу до своєї сім'ї. Я...
