Ось і все, я залишилась сама. Відійшов мій дід, діти добре, що раніше виїхали. Сусіди полишали ключі, щоб значить за хатами їхніми ходить. Так і ходжу, там вазонки полила, там просто провітрила, коти і собаки і так вже до мене збіглися. Я ж раніше робила старшим зберігачем, от і тепер така іронія долі. Зберігачка вулиці, рахуйте. Деколи мені здається, що...

До 31 грудня 2025 року діяв так званий «особливий режим», який дозволяв нам перебувати з українськими паспортами або документами «Л/ДНР». Тепер кажуть: або російський паспорт, або посвідка, інакше – депортація, куди й як, ніхто не пояснює. Щоб отримати цю їхню посвідку, треба йти в МВС, здавати відбитки пальців і навіть проходити медогляд. Від нового року окупанти прямо нам кажуть: українці без паспорта РФ або посвідки на проживання стають «ціллю» для силовиків, їм загрожує депортація. Це якраз від нас – з Луганщини й Донеччини. Тобто, тут ми більше не люди, а «цель». Без бумажкі… словом. До кінця минулого року ще можна було...

Я по национальности – наполовину украинка, наполовину русская. Своими соседями, крымскими татарами за свою относительно недолгую жизнь я мало интересовалась, до самого поступления в универ. Несколько лет назад нас, как первокурсников, на 18-ое мая повели на образовательное мероприятие о депортации кырымлы. Просмотренный документальный фильм очень тронул меня, а мою подругу и вовсе довёл до слёз. Вот так живёшь-живёшь в родном доме, а потом раз – и в нём уже кто-то чужой. Я рада, что побывала на этом мероприятии. Оно на многое открыло мне глаза. В очередной раз указало мне на то, как моё окружение как...

Сьогодні – День Конституції. Але не просто свято, а день справжньої, першої у світі конституції – тієї, яку ми, українці, створили ще тоді, коли про свободу тут інакше й не мріяли. Я, музейниця, завжди відчуваю особливий трепет у такі дні. Особливо після того, як мені пощастило побачити оригінал у 2021 році: вперше за 311 років привезли до Києва зі Швеції. Стояла тоді в Софійському соборі, серед інших музейників, і ловила кожен подих – бо переді мною була не просто старовинна латинська рукописна книга, а жива пам’ять про те, як ми вміли бути вільними навіть у вигнанні. Кажуть, зараз цей оригінал...