Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Ржу-не могу. Їдем сьогодні по трасі, а в нас новеньких білбордів понавішали – видно, не хватає пушечного м’яска, – набирають тепер кримчан на службу, по контракту. 18 стукнуло – автобіографію, паспорт, справку про сім’ю-дітей-образованіє, воєнний білет , і вперед, «зона СВО по спецтарифу». Платять, кстаті, ну чи обіцяють, 100 000 грн. Ну, і рекламують всюди масово. Кажуть, даже дітей ветеранів в «Артек» безплатно зашлють. «Выбор сильных», типу, служба по контракту. Слабаків, думаю, і без контрактів почнуть підтягувати. Але тут на перевалі вийшло дуже проницательно: два пацана мелких побачили рекламу і давай рахувать, на що б їм хватило і що б...

Поймала себя на мысли, что моя вынужденная командировка в Москву воспринимается мной как поездка в глухую зацикленную в себе провинцию. А предвкушая отпуск в маленькой уютной Грузии, я предвкушаю именно соприкосновение с большим миром, по которому так соскучилась с доокупационных времен. Парадоксально, но так и есть. Хотя Грузия – совсем небольшая страна, она открыта миру, полна разных лиц, языков, мнений. Это будет глотком свободы, который так мне нужен после Мордора. В то время как эта поездка только сильнее сковывает и язык и ум. Когда слова «международный», «европейский» или «либеральный» вызывают ненависть в окружении, тяжело сказать хоть...

Під Марківкою місцеві знайшли масові поховання. Сучасні! Моя тьотя Валя говорить, що то 2022 рік. Людей (останків, Боже яке страшне слово) десь 30. Викликали поліцію, так вони сказали всім рот закрити, будуть проводити експертизу. А самі кістки зверху позбирали та викинули, і кілька машин піска туди зверху привезли і заровняли. Там тепер в лісочку, біля Марковки, після звільнення треба буде ексгумувати. По піску можна найти те місце. Бо його видно, там піска немає бути. Там прямо гуманітарна катастрофа! І звʼязок виключають, щоб ніхто не дізнався. Вони навіть в рф скривають як там справи на самому ділі. Через те навіть в росію...