Любі Мавки!

Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути. 

Посилання на аудіо щоденники

16 грудня 2025 Мелітополь, Україна

На блокпості мене питають: «Куди їдеш? До кого? Навіщо?» Знаю, що кожна відповідь повинна бути коротшою за три секунди. Три секунди — це межа між тим, що мене відпустять чи ні. Тому говорю повільно, рівно, без тремтіння. А всередині — ураган. Страх, який за три роки став частиною дихання.
logo

Щоденники Мавок

Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України

6 листопада 2025 Окупована Луганщина

Значить новини в нас не дуже. Було кілька прильотів по окраїнам Старобільська, тьотя Віта говорить, що там знаходилось топливо і зброя. Бо вибухи страшні і довго не могли погасить пожежу, боялися туди навіть підʼїхати. У людей в будинках поблизу вікна повибивало. Кури з козами померли. Одразу вирубили на тиждень звʼязок, щоб інформація не виходила. Це тепер постійна практика. Був хлопець, який на телефон знімав і виклав в інтернеті. Його довго шукали і заарештували. Через два тижні дали три роки в тюрмі в рф. Отак в нас тепер.

28 листопада 2023 Старобільськ, Луганська область

Свій щоденник хочеться почати з позитиву та віри в те, що скоро ми всі зустрінемось і обіймемо своїх найдорожчих людей. Я жителька Старобільська, Луганської області, України! Все своє життя я прожила тут, наразі мені 63 роки і я досі проживаю у своєму місті, але зовсім з іншими людьми, з новими правила та законами. Про війну я знала ще з дитинства, мені розповідав мій дідусь, але такої жорстокості, яка відбувається зараз, я від нього не чула. Хоч може він вибирав мені, дитині, не казати. Більшість моїх друзів, справжніх друзів виїхали на підконтрольну Україні територію або в інші країни, я ж лишилася тут, бо...

Крым, 13 июня 2024

Меня очень интересует тема монументальной пропаганды, и ее язык. Поэтому после возвращения из моих поездок сразу бросилась в глаза разница в риторике и визуале.  Исчезло лицо Путина. Война затянулась, на победоносный марш спасения все происходящее не похоже даже для самых зэтконутых. Поэтому и ассоциаций с “царем” нужно избегать. Внутренняя политика раздражает большинство, даже самых пропутинских. Поэтому в обиход ввели фразу из сталинской эпохи: “перегибы на местах”.  Вся трасса завешена новенькими баннерами с максимально непохожей на лозунг фразой: “русский мир против империи лжи” и портретом Пушкина. Или еще: “Донбасс победит и поднимется из пепла”. Ни конкретики, ни призыва к действию, никакого...