Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної України і завидую. Смотрю, ще трошки і вишивать так начну. Правду говорять: ніколи так не ціниш, поки не втратиш. В дитинстві думала: які це все глупості! А тепер так хочеться бабушкин рецепт би і з вами в «чий більше настоящій». Тим...

Прийшов різдвяний час і все більше думаю про минуле, що ми втратили. Я пам'ятаю як страх поселявся в нас все більше, ми не знали до чого нам готуватись, почали збирати речі, документи, ліки. І тільки тут я зрозуміла, що весь мій дім помістився у дві невеличких сумки. Вікна ми обклали подушками та приготували місце у коридорі, де немає вікон… Так і живем в коридорі. Ту ніч ми провели у підвалі, були «прильоти», було дуже гучно Зранку все місто мовчало і ми вийшли на вулицю. Разом з сусідами ми обговорювали нічний обстріл, але ще ніхто не знав, куди влучили ці нелюди. У...

Ни на чем не могу сосредоточится, все время вспоминаю как это было 3 года назад. Как проснулись ночью, как не могли поверить в то что началась война. Как было страшно и стыдно, и больно. Как менялась реальность вокруг. Появились машины похожие на дуршлаги, на украинских номерах, но не донецких. Как менялись люди, родственники, друзья, знакомые. Как за первые месяцы войны в голове поселился новый страх: сболтнуть лишнего. Сегодня мы с этим страхом уже давние знакомые. Все что я делаю и говорю проходит сначала внутреннюю цензуру. Даже если это формально “законно” есть еще и неформальные законы, их нужно чувствовать они витают...