Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

Здрастуйте. Одразу вибачаюсь, якщо в тексті будуть помилки, я погано знаю українську мову. Мені просто хочеться виговоритись, у реальному житті мало людей, з якими я можу обговорити цю тему. Я дуже хочу додому. Я живу в окупації 11 років, мені боляче і страшно. Я почуваюся дуже самотньо, оскільки більшість моїх родичів підтримують росію. Мені дуже прикро, що я ніяк не можу допомогти Україні, що я змушена мовчати, щоб мене не посадили. Прикро за те, що я маю чинити в цій жахливій країні. Прикро за те, що мої родичі, які перебувають в Україні, страждають. Я шалено хочу додому, хочу до своєї сім'ї. Я...

Сьогодні знову ходила до мами й її рідної сестри. Кладовище. Прибрала, посиділа, поговорила з нею. Розповіла про життя. Єдине місце, де можна чесно «поговорити». А там, де наші українські військові лежать… все розбито. Сміття. Спеціально так. Родичі бояться приходити, навіть прибрати. Хрести поламані. Пам’ятники — теж. Ну як бога не бояться? Думають, що там не спитають? Вони взагалі вважають нас фашистами, нацистами. Кажуть: «Скажіть спасибі, що вам мало дісталося, бо путін добрий і пожалів». Це вони там, на нашому ринку, продавцям таке розказують. Слухаю — і важко дихати.

В Москве и области я вынужденно по делам. Глаз «другого» видит все четче. Никому не открою неизвестную истину, что за пределами Москвы, в селах беднота – это норма. Покосившиеся деревянные избушки с восхитительными резными наличниками это конечно антуражно, но жить в них в 21 веке никому не пожелаю. Рядом с деревенскими домиками очень сильно выделяются коттеджные поселки перебравшихся «на природу» москвичей. Неравенство настолько яркое из-за нижней границы, расположенной где-то на дне нищеты. Я знаю, что везде люди живут по-разному, и есть бедные страны, где действительно нищета – это норма, но Россия вроде как считает себя страной богатой. Как-то...