Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї. Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все. Дивлюся ваші фоточки з свободної...

В окупації ми від самого початку. 2 місяці просиділи “на підвалі” разом із чоловіком. Я була там з середини листопада до середини січня. А чоловік і досі там – уже скоро рік як. Затримали, бо раніше був військовим, служив в АТО у 2014 і 2017 роках. Знайшли в нас ""зброю"". Прикриваючись “референдумом” вони тепер працюють за своїм начебто законодавством, завели на чоловіка справу і будуть судити. Пропонували чоловікові співпрацю. Якби погодився – уже б відпустили. Але коли отримали відмову, швиденько дали хід справі. Я ж намагаюсь не привертати уваги і чекати й підтримувати чоловіка. Куди я поїду?

Сьогодні був той день, коли я знову відчула себе справжньою як не Мавкою, то спецагенткою. Прокинулася рано, хоча і вихідний. В голові крутилася думка: "Стікерів стало менше, місто ніби притихло. Час розбудити його знову!" Взяла з собою нові стікери — яскраві, з нашими гаслами та символами. З собою клей, рукавички й трохи хвилювання. Вийшла на вулицю, серце калатало: раптом хтось побачить? А раптом знову буде той, що минулого разу питав, що я тут роблю? Але коли дійшла до першої зупинки й приклеїла перший стікер, страх розчинився. Замість нього — відчуття сили. Я знаю, для чого це роблю. Кожен стікер — це...

Зато в этом году впервые в жизни очень внимательно послушала новогоднюю речь путина. Как ведьма, вглядываясь в дым от котла пытается предсказать погоду, так я по сочетаниям клише из этой речи пыталась предсказать свое будущее. Результат нулевой. Его речь может значит совершенно противоположные планы. Возможно на это и расчет, чтобы к любому развитию событий можно было сочинить стройную историю о генеральном плане руководства. Обсудить догадки мне было не с кем. Да и смысла в этом особого нет. Просто процесс концентрации на смысле, позволяет отстранится от самого факта необходимости слушать его речь за новогодним столом. А поиск в ней скрытых смыслов...