Любі Мавки!
Про наші історії пише міжнародна преса, розказують по телебаченню, а тепер ще і Радіо Культура озвучила наші щоденники Мавок, і вся Україна зможе їх почути.
11 квітня 2026 Окупована Херсонщина, Україна
Знаєте, що мене от прям зараз дратує? Нє, навіть не дратує - бєсіть! Слово «кулічі», ага. Уявіть, і це мене, яка росла в російськомовній сімʼї.
Скажу крамольне: хочеться простого, уютного українського срачу - мастить білком чи шоколадом чи взагалі кольоровим пшоном посипать, як моя бабушка. Хочеться з всіма з корзинкою потусоваться, а не вотето вот все.
Дивлюся ваші фоточки з свободної...
Щоденники Мавок
Жіночий партизанський рух «Зла Мавка» чинить спротив росії на тимчасово окупованних територіях України
9 июля 2024 Крым, Украина
Кто-то может подумать, что все эти трудности и риски для того, чтобы всего лишь отправиться в отпуск, как-то перебор. Может кто-то и прав. Но я чувствовала острую потребность в глотке свежего воздуха.
Тбилиси нас встретил протестами. Грузины объединились против закона об иногентах, кальки с российского законопроекта. В россии его используют как часть репрессивной машины, и да в грузинской версии тоже есть такой потенциал.
Захотелось взглянуть на протесты, на “свободную жизнь”. И вечером мы отправились на Шота Руставели. Давно забытый вайб свободы. Молодежь толпиться и что-то скандирует, обернувшись в грузинские флаги, на самодельной сцене начинается выступление какой-то локальной группы. Пара...
21 травня 2024 Старобільськ Луганська область
Кожен день сиджу в кімнаті сина Міші, просто сиджу, раніше плакала.
Все залишилося так, як було, коли він щойно поїхав. Перший рік я уявляла, як він повернеться додому. Садила огород, робила консервацію, яку він любив. Банки досі стоять неторкані у підвалі.
Цього року немає сил щось робити чи садити. Дали інтернет нарешті, тепер ми з ним кожнісінький день розмовляємо, він плаче коли зі мною прощається, а я вже не можу.
Я рада, що у нього все добре: він працює у школі вчителем історії та підробляє в музеї. Добре, що директор музею його не покидає – вона витягла його працювати...
26 лютого 2026 Сумщина, Україна
Ось і все, я залишилась сама. Відійшов мій дід, діти добре, що раніше виїхали. Сусіди полишали ключі, щоб значить за хатами їхніми ходить. Так і ходжу, там вазонки полила, там просто провітрила, коти і собаки і так вже до мене збіглися.
Я ж раніше робила старшим зберігачем, от і тепер така іронія долі. Зберігачка вулиці, рахуйте. Деколи мені здається, що я вже вмерла і це моє чистилище, отак ходити. Якщо щиро, постійно хочеться прокинутись від цього хворого сну, але розумію, що мій єдиний вихід - за дідом. Уже якось і не страшно, просто сумно. Даже до прильотів стало якось все...
