Це щоденники різних жінок, різного віку, різних професій, з різних міст та з різним терміном життя в окупації. Ми збираємо і ілюструємо їх історії, думки, щоб читаючи їх, люди не губили зв’язок з людьми в окупації, не забували про них та розділяли їх почуття
11 января 2024 Временно оккупированная часть Украины
Как настоящая патриотка Украины, всё время с начала оккупации, я жила без документов ОРДЛО и РФ, в том числе и без паспорта. Но! Политики из ОРДЛО пишут что в этом или следующем году нужно переоформлять недвижимость. Мне 21, я лицо без гражданства, и возможно мне придется (ненавижу это слово,...
16 января 2024 Крым
Я хожу на маникюр к Даше больше года. Она идеальная мастерица, пунктуальная, опрятная, быстрая. Даша переехала к нам пару лет назад из какого-то уездного российского городка. И до переезда она про аннексию Крыма и войну на Донбассе ничего не знала. Даша младше меня на 10 лет, из того поколения,...
18 січня 2024 Крим, Україна
Коли стає важко, допомагає історія Стефана Цвейга. Він разом із дружиною наклав на себе руки в 1943 році. Вони зневірилися, повірили, що нацистська Німеччина переможе. І вирішили піти з цього світу, в якому не хотіли жити.
Як виявилося, їм потрібно було почекати ще лише пів року. Пів року і Німеччина...
23 січня 2024 Тільки український Крим
Я вже декілька місяців знаходжусь за кордоном, тому що настав час, коли жити серед орків та окупантів стало неможливо.
Все життя я прожила в Криму і зараз мені дуже соромно що в 2014 я не поїхала до Києва, хоча були такі наміри, але не вистачило духу.
З початку повномасштабного вторгнення я...
25 січня 2024 Луганська область, Україна
Мені страшно вам це писати, але хочу подякувати за все, що читаю тут. Це якось дає віру в те, що не сама. Найцінніше було прочитати щоденники з рідної Луганщини, бо деколи здається, що сам один лишився. Але серцем розумію, що це не так. Пишіть більше, прошу, це таку надію...