Щоденники Мавок в окупації

Кожен день сиджу в кімнаті сина Міші, просто сиджу, раніше плакала. Все залишилося так, як було, коли він щойно поїхав. Перший рік я уявляла, як він повернеться додому. Садила огород, робила консервацію, яку він любив. Банки досі стоять неторкані у підвалі. Цього року немає сил щось робити чи садити....

Я по национальности – наполовину украинка, наполовину русская. Своими соседями, крымскими татарами за свою относительно недолгую жизнь я мало интересовалась, до самого поступления в универ. Несколько лет назад нас, как первокурсников, на 18-ое мая повели на образовательное мероприятие о депортации кырымлы. Просмотренный документальный фильм очень тронул меня,...

Було 24 березня 2022. Я була втомлена настільки, що здавалося, що відчай мене опанував цілком, що вже не розумію, що робити. Настільки розгублена, що просто лягала та не могла піднятися з ліжка, хоча до цього дня їздила містом та допомагала волонтерам і друзям. Але в той день в мене...

Пропадають люди. Вони просто зникають. Сьогодні він торгував м’ясом на нашому ринку, а у вихідні його вже нема. І саме страшне, що люди просто мовчать. Роблять вигляд, що нічого не відбувається, так ніби цієї людини просто не існувало взагалі. Люди просто зникають, і навіть їх рідні просто мовчать. Мені...

Поймала себя на мысли, что моя вынужденная командировка в Москву воспринимается мной как поездка в глухую зацикленную в себе провинцию. А предвкушая отпуск в маленькой уютной Грузии, я предвкушаю именно соприкосновение с большим миром, по которому так соскучилась с доокупационных времен. Парадоксально, но так и есть. Хотя...