Щоденники Мавок в окупації

Ни на чем не могу сосредоточится, все время вспоминаю как это было 3 года назад. Как проснулись ночью, как не могли поверить в то что началась война. Как было страшно и стыдно, и больно. Как менялась реальность вокруг. Появились машины похожие на дуршлаги, на украинских номерах, но не донецких....

Прочитала минулого тижня історію з Маріуполя, ту що від бабушки, і мушу поділитися своїм, бо не відпускає. Ніколи ще не казала, навіть з батьками про це ніколи не говорили. Ми виїхали, ще в 2022, з батьками і бабушкою. А собаку лишили. Бо в машині вже не вистачало місця – тут...

Які ж вони огидні, ці орки. Коли бачу на вулицях мого рідного міста, просто нудить. Особливо складно, коли доводиться з ними говорити. Хочеться виплюнути в обличчя усе, що про них думаєш, вчепитися нігтями і роздерти… не знаю навіть… А при цьому маєш бути стриманим, спокійним, і навіть порухом обличчя не...

Бачила своїх діточок, мабуть, востаннє. Довго вони не могли наважитися, але виїхали. Вивезли їх хороші люди – дай їм Боже усього. Лишнього не казатиму. Скажу одне – дуже страшно обіймати рідних і розуміти, що швидше за все це востаннє в житті. Я вже пожила, і внуків побачила, вони раніше ще...

Коли нас окупували, я думала – все, кінець. Але потім зрозуміла – треба якось жити далі. Городом займалася, курей тримала. Сусідам помагала, хто слабший. Ми як одна родина стали. Ругаємся, не без того, але й розуміємо, що поодинці ніяк. Якось прийшли ці, з автоматами, хотіли нашу хату забрати. А я...