Щоденники Мавок в окупації

В окупації ми від самого початку. 2 місяці просиділи “на підвалі” разом із чоловіком. Я була там з середини листопада до середини січня. А чоловік і досі там – уже скоро рік як. Затримали, бо раніше був військовим, служив в АТО у 2014 і 2017 роках. Знайшли в нас ""зброю"". Прикриваючись...

Сьогодні був черговий напад параної — не буду в подробицях, але кому розповіла, кажуть загроза реальна, тому краще мовчати. Та ще й дощ… Тому навіть вішати не пішла. В центрі міста стоїть інсталяція до “4 ноября” — день “народного единства”. Але хоча б ніхто не тягнув туди фоткатись. На жаль, багато...

Я не впевнена, що варто про це писати, але й треба. Ходила сьогодні, вішала плакати, вийшло непомiтно дiстатись до нових цікавих місць... Хоча знайшла багато, але майже усюди були люди, якi ну зовсiм йти звiдти не хотіли. А як знати, що за люди? Iнодi нападає параноя, хочется тупо бiгти, тікати...

Я пам'ятаю… Зранку 24 лютого разом з моїм сином ми прокинулись від телефонного дзвінка друзів, які кричали в слухавку: «Вмикайте телевізор, в країні війна!» Сину зателефонували з роботи і також повідомили. Проймав жах. Перші хвилини ми не розуміли, що відбувається, просто сиділи перед телевізором мовчки. Потім він задав мені...

Свій щоденник хочеться почати з позитиву та віри в те, що скоро ми всі зустрінемось і обіймемо своїх найдорожчих людей. Я жителька Старобільська, Луганської області, України! Все своє життя я прожила тут, наразі мені 63 роки і я досі проживаю у своєму місті, але зовсім з іншими людьми, з новими...