Це щоденники різних жінок, різного віку, різних професій, з різних міст та з різним терміном життя в окупації. Ми збираємо і ілюструємо їх історії, думки, щоб читаючи їх, люди не губили зв’язок з людьми в окупації, не забували про них та розділяли їх почуття
13 лютого 2024 Запоріжжя
Зараз в Запоріжжі, серце в Маріуполі
Ми тримались до останнього, але мусили виїхати в Запоріжжя, чоловік лишився в Маріуполі. Назавжди. Серце моє лишилося там само, прямо в дворі нашого будинку який ми так довго з любов’ю будували. В нашому подвір’ї ми його поховали.
Не хочу розказувати, як все було....
8 февраля 2024 Ялта, Украина
Вся эта ситуация с травлей, угрозами, закрытием одной ночью дела над которым так долго трудилось так много людей, заставило меня снова задуматься. Размеренный быт позволяет создать иллюзию контроля, и переживать длительный стресс без последствий для психики. Но побочный эффект: это жизнь в воображаемой безопасности.
В этот раз угроза подошла ко...
6 февраля 2024 Ялта, Украина
Как Рома узнал, что такое “Крымский Смерш”. Не хотела рассказывать раньше для его безопасности, но, кажется, ничего у нас не изменится. Если интересно, буду вас держать в курсе дела.
Кат- то В 00:00 позвонил мой друг Рома. Ему стали приходить сообщения с угрозами и издевательствами. Он не мог понять,...
1 февраля 2024 Ялта, Украина
На новогодней вечеринке случилось кое-что, о чем мне хотелось бы подумать. Каждый день продолжаются обстрелы Украинских городов, кошмар без конца, но с точной датой начала.
Тем временем у меня на глазах происходит тихий и неприметный кошмар. С головами людьми происходят какие-то изменения. Мне сложно сказать, когда это началось, и...
25 січня 2024 Луганська область, Україна
Мені страшно вам це писати, але хочу подякувати за все, що читаю тут. Це якось дає віру в те, що не сама. Найцінніше було прочитати щоденники з рідної Луганщини, бо деколи здається, що сам один лишився. Але серцем розумію, що це не так. Пишіть більше, прошу, це таку надію...