Щоденники Мавок в окупації

Пропадають люди. Вони просто зникають. Сьогодні він торгував м’ясом на нашому ринку, а у вихідні його вже нема. І саме страшне, що люди просто мовчать. Роблять вигляд, що нічого не відбувається, так ніби цієї людини просто не існувало взагалі. Люди просто зникають, і навіть їх рідні просто мовчать. Мені...

Поймала себя на мысли, что моя вынужденная командировка в Москву воспринимается мной как поездка в глухую зацикленную в себе провинцию. А предвкушая отпуск в маленькой уютной Грузии, я предвкушаю именно соприкосновение с большим миром, по которому так соскучилась с доокупационных времен. Парадоксально, но так и есть. Хотя...

По пути в командировку мне достались поразительно ядовитые попутчики. Ужасно недовольные отдыхом в Алуште, они были счастливы «наконец-то убраться с этого мерзкого полуострова». Сквозь ядовитые комментарии удалось разобрать вот что: «Все эти вонючие крымчане вашего поколения, молодежь, нет-нет, а все в сторону Украины смотрят». Эта фраза как-то так подняла мне...

Тепер у нас водять російські паспорти. Я свій рідний сховала, щоб не відібрали, бо на вулиці просто можуть підійти російські військові і забрати телефон та паспорт. Всі хто не отримав російський паспорт не можуть отримувати пенсію, влаштуватися на роботу, навчатися, пересуватися в інше місто, а що найстрашніше для...

В Старобільськ привезли нові підручники з росії, на російській мові. Вчителів катастрофічно не вистачає, ходять примушують пенсіонерів виходити на роботу. Або був випадок обшуку у вчительки географії, яка після окупації міста звільнилася з роботи. Після обшуку вона повернулася працювати в школу. Тих вчителів, хто пішов працювати, возили до Криму...