Дорогий Миколаю,
Пише тобі Мавка — не з лісу, а з міста, хоч і окупованого, серед шуму, диму й дурнуватих новин. Тут, де кожен день випробування, я намагаюсь триматися. Бо ж треба витримати, правда? Щоб світ без русні настав. І він прийде, я вірю, ти ж бачиш звідти краще за нас.
Скоро по магазинах будуть дешеві наклейки з тим відмороженим Дєдом. Люди навіть не помітять, як його гидка тінь знов пробирається крізь полиці, разом з бухлом. А я сумую за тобою. За нашим. За справжнім Миколаєм, що знає, чого ми варті, і що навіть найменша різочка може бути нагадуванням не здаватися.
Якщо й принесеш мені різочку цього року — не біда, я чемною ніколи й не бувала. Не стану і тепер. Я знаю, як її використати: для тих, хто забуває, хто ми є. Ти ж прийдеш, правда?
Твоя,
Мавка.
