Знов пішла хвиля мобілізації. По місту розставили палатки, де пропонують вступати у війська і воювати проти «київського режиму». Пропонують великі гроші, але люди обходять їх десятою дорогою.
Дуже скучаю за Мішкою. Коли довго не було зв’язку, доводилося їздити на електричці в Луганськ, де є інтернет, щоб просто з ним поговорити. Це для мене дуже важко: їхати доводиться 3 години туди і стільки ж назад, суто щоб почутися.
Радію, що у сина все добре, тільки починає плакати, коли зі мною говорить. Він продовжує працювати в школі і музеї, завів у Києві багато друзів. Каже, їх часто ракетами обстрілюють, особливо було тяжко на «свято» день росії. Був масивний обстріл, але ППО справилося.
Молюся за хлопців і дівчат, які воюють. Навіть уявити не можу, що відчувають їх батьки. Вірю, що ми переможемо, і Мішка так каже. Значить діждемося.
