Пропадають люди. Вони просто зникають. Сьогодні він торгував м’ясом на нашому ринку, а у вихідні його вже нема. І саме страшне, що люди просто мовчать. Роблять вигляд, що нічого не відбувається, так ніби цієї людини просто не існувало взагалі. Люди просто зникають, і навіть їх рідні просто мовчать.
Мені інколи здається, що я просто сплю, і мені сниться кошмар, а я ніяк не можу прокинутися. Я не можу прийняти життя, яке живу. Як моє життя перетворилось на суцільний кошмар?
Зникла продавчиня з магазину поряд мого дому. Я запитала у хазяйки магазину «де Лариса?». Вона опустила очі і сказала, що Лариса більше не працює, одразу розвернулась і пішла у підсобку, щоб уникнути моїх подальших розпитувань.
Раніше я плакала кожну ніч, і ще в день, а зараз я більше не плачу, вже багато місяців. Відчуваю у грудях пустку і якусь чорну бездну, в яку провалилось моє серце і душа, кудись туди глибоко на дно. Я більше не молюся, не ходжу до церкви. Зняла ікони і винесла їх в сарай, поклала їх в коробку з одягом свого покійного мужа Валєри. Добре що він це вже не побачить.
Відчувається, наче бог покинув нас – з цими зайдами бога точно немає. Є тільки ми самі у себе.
