Їду в таксі у Києві, говорю з подругою по телефону, вона в Джанкої, чекає на наших,підтримує своїх. Питаю, ну що там наголосували? Ніхто не хоче розказувати про ці «вибори». Вона теж трохи вагається, і пізніше я розумію чому.
Моя подруга – спортивна тренерка, дуже професійна і заслужена. Перед виборами по всій мережі (тренувальні бази, спортшколи) «рознарядка» – «проголосувати» до 10:00 в п’ятницю (перший день виборів) за Відомо Кого. Зняти відео, що ти на дільниці, сфотографувати бюлетень з галочкою біля х..ла і скинути в певний чат. Так, в рашистському режимі можете забути про приватність і анонімність виборів, все по списку, всі «на олівці» і «під ковпаком».
«У мене є дві людини, – сказав міністр спорту Криму на зустрічі з тренерами, – які перевірять усі дільниці, якщо ви не прийдете, зіпсуєте бюлетень чи проголосуєте не за того, вас буде звільнено, і будемо закривати спортивні школи». Будеш надто активно виступати – і родину дістануть, не сумнівайся. Начальники на місцях – відповідальні за результат. І так по всіх бюджетниках. Вона каже – та що я, пішла і «проголосувала», це ж цирк суцільний, і так же ж намалюють, що треба їм, плювати всім. Страшно, соромно, а що робити, це тобі не Україна, де можна вибирати чи просто не ходити. «Вибори» без вибору. Зітхає гірко.
Таксист, молодий хлопець із Криму, україномовний, щось починає записувати в телефоні. Тепер уже параною я і скидаю дзвінок. Мусять дочекатися наших. Мусять, бо це тюрма.
26 березня 2024 Джанкой Україна
