Знову випав сніжок. З останніх новин здається, що весь світ проти нас. На москальській стороні вже воюють навіть китайці. Зате американці раптом стали друзями путлєра і грозяться відключити зв’язок і розвіддані нашій українській армії, кажуть. У нас тут гучно і гаряче з усіх сторін. Донька з внуками в Івано-Франківську, щоразу як говоримо, благає виїхати.
Та ми вже й були готові, але першими поїхали сусіди. І… не доїхали. Я вже не буду казать скільки грошей треба (тут діти поможуть якби що, але ж питання як передать), і як треба готуватися – пару місяців щоб в телефоні не було нічого їм «підозрілого», бути «тихше води, нижче трави» як їдеш, щоб ніде не «світився».
Словом, усе вони зробили як треба і поїхали, просили за хатою приглядувати. І от на другий день просто пропали. Ні туди не доїхали, ні вернулися. Ми уже думали кого шукать – а нема кого. Вони з дітками були, так тепер боїмося що чи фільтрацію не пройшли, чи дітей забрали «не перевоспітаніє» як вони тепер люблять. Я даже думати боюсь про це. Там, кажуть, нада 23 блок-пости пройти і на каждому, каждому ти ризикуєш. Боляче і страшно навіть уявляти, де вони і як.
