Настрій бойовий, але поки не дуже новорічний. Мені завжди шкода купувати зрубану живу сосну, але настрою немає, поки в будинку не буде запаху хвої.
Ну і, звичайно, настрій псує атмосфера через окупацію. Скрізь ці орки: в магазинах, на роботі, всюди. Нещодавно робила фарбування волосся. Прям біля мене російському військовому в формі (чеченцю) мили голову після стрижки (фу, це так бридко).
Ще перукар така коментує: «раз потрапив в салон, то помий і бороду, її потрібно мити кожен раз після їжі!») Я така думаю: о, ні! Будь ласка… Добре, що він посоромився і пішов. А мені було так огидно, що біля мене знаходився так близько орк.
Завжди мене дивувала зрада місцевих жителiв. Давненько не була на нарощуванні нігтів, думаю, дай сходжу до хорошого майстра манікюру. Ще до вiйни до неї ходили. Зайшла в її кабінет, а у неї величезний такий прапор рф… Понесла в ремонт взуття до мастера, якого давно знаю – у нього теж прапор рф. Скрізь цi ганчiрки. Вийшла.
Не розумію, що ж це за люди такі… Поки Україну бомблять, руйнують міста, гинуть люди… у той час є мелітопольці на боці окупантів. Чи просто бояться?
Але є ми, і ми не боїмося. Ганчір’я і є ганчір’я.
