Після виписки переді мною стала інша проблема – де взяти якісні продукти, бо після хвороби мені треба було більш-менш добре харчуватись. Про магазини та супермаркети можна було забути, всі продукти тепер у нас російські або білоруські і такої низької якості, що для вживання вони не придатні. Єдине місце, де можна купити якісну їжу – місцевий ринок, але туди треба прийти дуже рано, бо продуктів мало, а бажаючих дуже багато, і через це ціни дуже високі.
Всі ці люди на ринку – не місцеві, а переселенці з інших зруйнованих міст, таких як Кремінна, Рубіжне, Сєвєродонецьк. Вони ходять по ринку з оголошеннями зняти житло, в пошуках роботи. Але страшніше за все, що серед них знаходяться ті, хто продовжує підтримувати руський мір, не розуміючи, що наше гарне життя ми втратили саме через росію.
На ринку можна почути дуже багато різних тем: хтось вже зневірився і перестав сподіватись на повернення України, інші продовжують вірити, але намагаються про це не сильно спілкуватись. Із зрозумілих причин.
