Доброго дня, любі мавки. Хочу подякувати вам за вашу волю. Безстрашні, мужні Мавки. Можливо й дійсно на Мелітопольщині жили колись амазонки, що боронили своє.
Не знаю, чим займаються мавки за межами окупації і що символізують для кожної фото із зображенням «мавки» і різних містах, бо опиратися тут мало чому можна. Однак хочу надіслати свою солідарність із Дюсельдорфа.
Коли я почала гортати вашу стрічку, я щиро плакала. Бо кожен такий знак є підтвердженням, ми не одні, ми бачимо. Я бачу…
Сама я з Мелітополя. А мама в полоні вже майже рік. Засуджена на 6 років. То ж для мене це символічно. Мама робила все, що було в її силах. Не знаю, чи була вона мавкою. Та я впевнена: вона ні про що не жалкує. Тільки відчуває провину, що останні півроку життя бабусі довелося доживати на самоті, бо маму забрали… але то вже у минулому.
Ми все бачимо, а якщо не бачимо, то відчуваємо. Хай такі фото надихають і дарують віру у нашу незламність.
