Ржу-не могу. Їдем сьогодні по трасі, а в нас новеньких білбордів понавішали – видно, не хватає пушечного м’яска, – набирають тепер кримчан на службу, по контракту. 18 стукнуло – автобіографію, паспорт, справку про сім’ю-дітей-образованіє, воєнний білет , і вперед, «зона СВО по спецтарифу». Платять, кстаті, ну чи обіцяють, 100 000 грн. Ну, і рекламують всюди масово. Кажуть, даже дітей ветеранів в «Артек» безплатно зашлють. «Выбор сильных», типу, служба по контракту. Слабаків, думаю, і без контрактів почнуть підтягувати.
Але тут на перевалі вийшло дуже проницательно: два пацана мелких побачили рекламу і давай рахувать, на що б їм хватило і що б з них стало. Маршрутка мовчки слухає, ніхто не коментує. А тут наступне оголошення, прям на блокпосту за білбордом: «Шашлик, 150 метров». Я і не видержала і така: «Оте з вами б і стало!»
Маршрутка в ржач. Пацанята примовкли і перестали рахувать. Шашличок майбутній, за метрів 100-150. 18 є? Годен!
