Сусіда, Ваську кривого, приїхали і забрали військові. А через два дні привезли обратно. Він нічого не розказував, чого його забирали. Він такий не проукраїнський, типовий алкаш на вулиці, але думаю, що його завербували стучати і підглядати за сусідами.
Тут взагалі мовчати треба навіть зі знайомими. Всі стучат один на одного. Кого змушують на роботі, а хто і сам, бо хоче вислужитися. Хто з властями дружить, тому добре – жирують на повну: одягатися стали красиво, їжу всяку хорошу купують. Ще їм за це дома віддають тих, які виїхали.
Я все життя живу в Старобільську, всіх знаю, а зараз тут живуть нові люди. Приїхали з Сєвєродонецька, Лисичанська, Рубіжного. І росіяни приїхали теж, ну і військових як собак. Комуналка тут дешева, але хто не платить, одразу житло забирають. А платити мають власники – особисто переоформляти по документах, інакше біда. Вони так хати забирають.
У мене однокласниця в горсовєті працює, так вона переоформила племінниці документи на квартиру. Поки працює, я їй віднесла канфети. А там можуть скоро і її квартиру забрати. Сусід з того дому мене питав, де вона і хто там живе. Сказала родичі з Сєвєродонецька. Чую, що він і це записав. Як легко стать «тим хто сотруднічає», виявляється. Але ж навіть отакий непослух – вже спротив. Просто бути вільним – вже бути інакшим.
