Дякую, що поділилися. Всім “зриває кришечку”, я не рідкість. Всі максимально накручені. Нерви у всіх, ясна річ, всі шукають, на кому зірватися.
Але це не найкраща ідея. Нам потрібно бути разом, а не сваритися! Що ж, час і мені нагадати своїм про те, що все буде добре, а окупантам, щоб забиралися під три чорти. Беру чергову пачку листівок і біжу на вулицю. Сьогодні людей мало, вішати буде легше. Пішла майже вся взята пачка, несподівано, давно я таких рекордів не ставила. Зате більше проукраїнських жителів відчують присутність поруч своїх і це дасть їм ще трохи сил дочекатися.
Сама я давно мало що відчуваю. У певному сенсі, це і корисно, в такому стані потрібна емоція видавлюється легко – треба заплакать, заплачу. Засміятися – засміюсь. Та й легше раз на тривалий проміжок десь виплеснути весь негатив, ніж мучитися щодня зі шквалом почуттів. Так, знаю, це погано, все таке, але все одно я з цим навряд чи щось зроблю.
Піду посміюся з “понаїхавших” росіян і колаборантів. Уявлятиму їхні перекошені моськи, коли вони побачать чергову листівку, яку я сьогодні повісила. Вони вже втомилися їх зривати, настільки багато активісти вішають. Чекайте-чекай, ще вам буде.
#щоденникиМавок
