На блокпості мене питають: «Куди їдеш? До кого? Навіщо?»
Знаю, що кожна відповідь повинна бути коротшою за три секунди.
Три секунди — це межа між тим, що мене відпустять чи ні. Тому говорю повільно, рівно, без тремтіння. А всередині — ураган.
Страх, який за три роки став частиною дихання.
