#Мавка_читає

У Севастополі вийшов черговий примірник газети окупантів «Крымская правда», де заявляють, що школярів тепер вчитимуть медіаграмотності за підручниками від журналіста «Комсомольської правди». Тобто того самого, хто роками писав казки про «натовських біолабораторій» і «українських неонацистів».

Кажуть, будуть вчити розпізнавати фейки. Але якщо фейк — це їхня державна політика, то кого ж насправді вчать — дітей, чи нову зміну пропагандистів? Просто навчають дітей повторювати потрібні слова й не ставити зайвих питань.

Маєш брехливу макулатуру окупантів? Надсилай її сюди 👉@ZlaMavka

Цікавий факт)

Мавки помітили, що в Джанкої магазин самогонних апаратів має пандус, а в молочний — ні. Може, це тому, що після «спецоперації» у окупантів так багато колясочників, що тепер головне — аби до самогонного магазинчика доїхати.😏

Мавки, якщо ви стали свідком цього чи знаєте більше деталей, пишіть 👉 @ZlaMavka

17 квітня 2025
Окупована Україна

Перед святами на мене часто нападає якась ностальгічна меланхолія - хто я і чому опинилась в такій ситуації? Чому не могла народитись у спокійній країні і жити як жили мої предки споконвіків? А потім думаю - так отак ж вони і жили. Щоразу виборюючи право бути собою - через мову, кухню, одруження "зі своїми", традиції. Через Сибір і ГУЛАГ. Не повірите, як мене коробить від "кулічів", "ісконно рускіх" і "нашенских", отих, тошнотворно скрепних. Цього року хоч легше - Великдень випадає однаково, не треба нічого ховати. Але цікаво як оті нечислені наші, все ще діляться рецептами пасочок, прибирають, чекають на свята, а "понаєхі" враження, що хіба чекають чергової нагоди випити.

Зате я собі сьогодні як пасочки поставлю сяду робити писанки - оті, справжні. З воском, писачком, щоб над свічкою чаклувати, як з бабцею колись. Оце справжнє збереження традиції і робить мене мною. Залишає ниточки зв'язку із моєю Україною і моїми людьми.

А як проходить ваш Чистий Четвер, мої люди?

#щоденникиМавок

Окупанти нишпорять по будинках в Скадовську

Мавки з Херсонщини повідомляють, що рашисти почали ходити по будинках із перевірками. Кажуть, що збирають «податки» на армію та ППО, але насправді просто крадуть — гроші, золото, техніку і навіть особисті речі.

Що можна зробити, щоб вберегти себе:
▪️ не сперечайтесь і не відповідайте зайвого — краще мовчки ігнорувати;
▪️ гроші та прикраси заховайте в надійне місце — у банку з крупою, іграшку або серед побутових дрібниць;
▪️ не зберігайте вдома нічого підозрілого — фото, листування, символіку;

Бережіть себе, рідні. Ми поруч ❤️

Великдень в окупованому Мелітополі… православненько

22 квітня 2025
Окупована Україна

Розказую, хоч і розумію, що будуть засуджувати. Хоч виговорюсь. Але ми прийняли сімейне рішення, що я поки тут залишаюсь – їхати мені нема куди. Мої в гуртожитку всі в одній кімнатці, ніхто мене не чекає у вільній Україні. Дітям важко самим з роботою – бачать штамп прописки і це вже як «чорна мітка». Це ні квартиру зняти (були б на це гроші), ні пристойну роботу знайти. Так і перебиваються – старший інженер зв’язку і завідувачка відділу освіти на тимчасових підробітках. Не нада мені тільки розказувати, що «все можна, коли хочеться». Особливо, коли двоє діток малих і не лишилося нічого, вся жизнь в них в двох чемоданах.

Зате я сиджу на «хоромах», сама. З чоловіком покійним все життя поклали, і син з невісткою теж – кожна вільна копійка пішла в ці стіни і клумби, які я тепер стережу як сторожовий пес. Але прийшов момент, коли утримувати це нема за що. І я почала шукати роботу. Досвід у мене специфічний – все життя на керівних посадах в культурі. Тому сиділа не відсвічувала, а тепер життя заставило. Іду в нововідкритий музей, хранителькою. Я коли зарплату побачила, не повірила очам своїм. 60 тис їхніх тугриків – це 30 тис гривень, це я як директорка такого не мала!

Наче за 30 серебреників хочу совість продати, щоб хату зберегти. Я ще навіть не уявляю, що там мені «хранить» прийдеться. Може, і наше вдасться. Но це я так вже себе, наверно, обманюю, щоб втішити. Сижу, і почуваю себе Юдою.

#щоденникиМавок

Мавки! Ми готуємо круті нові постери, щоб окупанти не розслаблялися, а світ бачив нас і продовжував боротьбу!!!! Скоро все буде!
Тому хто хоче приєднатися пишіть @ZlaMavka
Обіймаю кожну! Це не кінець, спротив триває і завдяки вам також❤️

P.s. До речі, я вам казала що ми в підручниках? Борімося! Поборемо!!!

24 квітня 2025
Дюсельдорф – Мелітополь

Доброго дня, любі мавки. Хочу подякувати вам за вашу волю. Безстрашні, мужні Мавки. Можливо й дійсно на Мелітопольщині жили колись амазонки, що боронили своє.

Не знаю, чим займаються мавки за межами окупації і що символізують для кожної фото із зображенням «мавки» і різних містах, бо опиратися тут мало чому можна. Однак хочу надіслати свою солідарність із Дюсельдорфа.

Коли я почала гортати вашу стрічку, я щиро плакала. Бо кожен такий знак є підтвердженням, ми не одні, ми бачимо. Я бачу…

Сама я з Мелітополя. А мама в полоні вже майже рік. Засуджена на 6 років. То ж для мене це символічно. Мама робила все, що було в її силах. Не знаю, чи була вона мавкою. Та я впевнена: вона ні про що не жалкує. Тільки відчуває провину, що останні півроку життя бабусі довелося доживати на самоті, бо маму забрали… але то вже у минулому.

Ми все бачимо, а якщо не бачимо, то відчуваємо. Хай такі фото надихають і дарують віру у нашу незламність.

#щоденникиМавок