26 грудня 2025
Окупована Україна
Інтернету не було кілька днів. Залишилася сама з собою, тиша аж в вухах дзвенить.
Самій собі готувати давно не хочеться. Самій святкувати ще гірше. Але застеляю стіл. Дванадцять страв, як колись, у мирні часи. Рахую все: часник, сіль, хліб, сметану, три вареники варені, три вареники печені. Але тепер кожна страва — не просто традиція, а спосіб сказати, що ми є. Муркочу сама собі під ніс і вигадую: узвар — за тих, хто далеко, хто тримає небо над нами. Обовʼязково із сушеними вишеньками. Кутя — зерна пам’яті про тих, хто не повернувся. Моя «текуча», щоб пити з миски, присмачена медовою водою. Вареники — тепло рідних рук.
Готую при свічках, намагаюся не шуміти — навіть запах випічки здається небезпечним. Та все одно, цей стіл є моєю територією свободи.
Щоб назбирати дванадцять страв довелося все витягати з холодильника, порахувала навіть шпроти. Бо дванадцять страв сьогодні — це не про ситість. Це про гідність. Про те, що навіть у темряві ми лишаємося світлом. Навіть якщо це одна одненька зоря.
Христос народився! Слава Україні!
#щоденникиМавок
Окупована Україна
Інтернету не було кілька днів. Залишилася сама з собою, тиша аж в вухах дзвенить.
Самій собі готувати давно не хочеться. Самій святкувати ще гірше. Але застеляю стіл. Дванадцять страв, як колись, у мирні часи. Рахую все: часник, сіль, хліб, сметану, три вареники варені, три вареники печені. Але тепер кожна страва — не просто традиція, а спосіб сказати, що ми є. Муркочу сама собі під ніс і вигадую: узвар — за тих, хто далеко, хто тримає небо над нами. Обовʼязково із сушеними вишеньками. Кутя — зерна пам’яті про тих, хто не повернувся. Моя «текуча», щоб пити з миски, присмачена медовою водою. Вареники — тепло рідних рук.
Готую при свічках, намагаюся не шуміти — навіть запах випічки здається небезпечним. Та все одно, цей стіл є моєю територією свободи.
Щоб назбирати дванадцять страв довелося все витягати з холодильника, порахувала навіть шпроти. Бо дванадцять страв сьогодні — це не про ситість. Це про гідність. Про те, що навіть у темряві ми лишаємося світлом. Навіть якщо це одна одненька зоря.
Христос народився! Слава Україні!
#щоденникиМавок
❤124💔31🙏11💊4🤣3🤡2🔥1
🤬 В окупованому Маріуполі відкрили "відновлений" драмтеатр….
Будівля була зруйнована під час російського авіаудару 16 березня 2022 року, внаслідок якого, за різними оцінками, загинули близько 600 цивільних, серед них жінки й діти, які ховалися всередині.
🤬94😡20👍2🔥2👏2❤1😢1🤮1👀1
Слава Богу що за час мого шкільного життя не було телеграму. Новини нагадали мені «інтриги» старшокласниць в стилі «а вона сказала» «а він мені сказал» «а ти чула що про тебе сказала…» «а вони..» і т д. Наступною може стати «стрілка» за курилкою на перерві….. як жаль, що це не шкільні плітки, а сучасна світова політика в час страшної війни, розвʼязаної Росією. Сюрррррреалізм, як казав Далі, але ми в ньому живемо
💯61🤡5😢2👍1👏1
30 грудня 2025
Мелітополь, Україна
Настрій бойовий, але поки не дуже новорічний. Мені завжди шкода купувати зрубану живу сосну, але настрою немає, поки в будинку не буде запаху хвої.
Ну і, звичайно, настрій псує атмосфера через окупацію. Скрізь ці орки: в магазинах, на роботі, всюди. Нещодавно робила фарбування волосся. Прям біля мене російському військовому в формі (чеченцю) мили голову після стрижки (фу, це так бридко).
Ще перукар така коментує: «раз потрапив в салон, то помий і бороду, її потрібно мити кожен раз після їжі!») Я така думаю: о, ні! Будь ласка... Добре, що він посоромився і пішов. А мені було так огидно, що біля мене знаходився так близько орк.
Завжди мене дивувала зрада місцевих жителiв. Давненько не була на нарощуванні нігтів, думаю, дай сходжу до хорошого майстра манікюру. Ще до вiйни до неї ходили. Зайшла в її кабінет, а у неї величезний такий прапор рф... Понесла в ремонт взуття до мастера, якого давно знаю – у нього теж прапор рф. Скрізь цi ганчiрки. Вийшла.
Не розумію, що ж це за люди такі... Поки Україну бомблять, руйнують міста, гинуть люди... у той час є мелітопольці на боці окупантів. Чи просто бояться?
Але є ми, і ми не боїмося. Ганчір’я і є ганчір’я.
#щоденникиМавок
Мелітополь, Україна
Настрій бойовий, але поки не дуже новорічний. Мені завжди шкода купувати зрубану живу сосну, але настрою немає, поки в будинку не буде запаху хвої.
Ну і, звичайно, настрій псує атмосфера через окупацію. Скрізь ці орки: в магазинах, на роботі, всюди. Нещодавно робила фарбування волосся. Прям біля мене російському військовому в формі (чеченцю) мили голову після стрижки (фу, це так бридко).
Ще перукар така коментує: «раз потрапив в салон, то помий і бороду, її потрібно мити кожен раз після їжі!») Я така думаю: о, ні! Будь ласка... Добре, що він посоромився і пішов. А мені було так огидно, що біля мене знаходився так близько орк.
Завжди мене дивувала зрада місцевих жителiв. Давненько не була на нарощуванні нігтів, думаю, дай сходжу до хорошого майстра манікюру. Ще до вiйни до неї ходили. Зайшла в її кабінет, а у неї величезний такий прапор рф... Понесла в ремонт взуття до мастера, якого давно знаю – у нього теж прапор рф. Скрізь цi ганчiрки. Вийшла.
Не розумію, що ж це за люди такі... Поки Україну бомблять, руйнують міста, гинуть люди... у той час є мелітопольці на боці окупантів. Чи просто бояться?
Але є ми, і ми не боїмося. Ганчір’я і є ганчір’я.
#щоденникиМавок
❤🔥72😢19🙏7👍5❤4🤡3💔3😁2🖕2
Мавки з Луганська, Ялти, Алушти, Мелітополя вітають Україну з наступаючим Новим Роком!
Ми вистояли. Ми змогли зберегти світло там, де його намагалися загасити. Ми передаємо тепло, підтримку й обійми крізь відстані, кордони й окупацію ✨
Дякую кожній із вас за незламність, за щоденний спротив, за єдність і за те, що цей рік ми пройшли разом ❤️
Бажаєш приєднатись до руху?
👉 Пиши @mavka_zla
Ми вистояли. Ми змогли зберегти світло там, де його намагалися загасити. Ми передаємо тепло, підтримку й обійми крізь відстані, кордони й окупацію ✨
Дякую кожній із вас за незламність, за щоденний спротив, за єдність і за те, що цей рік ми пройшли разом ❤️
Бажаєш приєднатись до руху?
👉 Пиши @mavka_zla
❤92❤🔥22🤡4🍾3🖕2😍1🤗1