1 січня 2026
Мелітополь, Україна

Ось уже кілька днів російські військові на своєму військовому камазi «Z» стоять недалеко від нашого будинку «в засаді», з 10 вечора до 1 години ночі. Намагаються ловити порушників комендантської години. На жаль, нещодавно вони таки спіймали кілька людей.

Ми бачили як з камазу вийшли близько півтора десятка озброєних вояк... Години дві вони щось писали, мабуть протокол. Потім приїхали дві ментiвські машини. Чоловік виривався та намагався допомогти заарештованій дівчині, але сили були нерівні. Дівчина кричала «ви повинні діяти за законом», намагалася вирватися, але її грубо запхали в машину. Таке коїться в Мелітополі...

Загалом, орки в засідці спостерігають за людьми, а я за орками – у вікно. От вчора, дивлюся, вже 22:30. В комендантську годину мужик якийсь йде, прямо на них. Орки в темряві, біля дерева їх не видно. Відкриваю вiкно і попереджаю мужика: «попереду російські військові, вони вас загребуть». Мужик, хоч і, мабуть, бухуватий, але вимовив: «зрозумів». Швидко розвернувся і обійшов їх іншою дорогою.

Ну, а мені радісно, що чоловік проведе цю ніч не в підвалі. Малесенький, але супротив.

#щоденникиМавок

Вітаємо у голодних іграх 2026

Без зайвих слів — просте й чітке повідомлення: Мелітополь – це Україна!

І цього більш ніж достатньо, щоб зрозуміти справжні бажання людей у Мелітополі.

Бажаєш приєднатись до руху?
👉 Пиши @mavka_zla

Донецьк і брудна бімба🙈 Путін дай воду)

6 січня 2026
Бердянськ, Україна

Одного дня мій син прийшов зі школи наляканий, ледь не плачучи. На уроці діти писали диктант російською щось про «любовь к освободителям». Мій син написав: «Хочу, чтобы вернулась Украина».

Наступного дня до школи прийшли двоє «представників адміністрації». Забрали щоденник, розпитували мене: де хлопчик чув такі слова, чи є в родині хтось «подстрекающий». Я сказала: «Він просто хоче миру».

У відповідь мені пригрозили «учетом за нарушающую деятельность».

Дитину, за менш ніж 10 слів поставили на контроль.

Дитину. На контроль. Йшов 2026.

🇮🇪 Жіноче Різдво: Ірландська традиція «колективного видиху»
Поки світ потроху прибирає ялинки, в Ірландії сьогодні особливий день — Nollaig na mBan (Ноллайг на Мбан), або Жіноче Різдво. 🥂
Це свято має неймовірно теплий зміст, який відгукнеться кожній жінці:
✨ Як усе починалося?
Історично на півдні Ірландії жінки брали на себе весь побут і підготовку до свят. 6 січня, коли різдвяні клопоти офіційно завершувалися, наступала «їхня черга». Робота зупинялася: жінки залишали кухні, зустрічалися з подругами й нарешті відпочивали, поки чоловіки займалися домом.
✨ Що це сьогодні?
Зараз це вже не про хатні обов'язки, а про жіночу солідарність, дружбу та право на відпочинок.
• Паби та ресторани по всій країні заповнені жіночими компаніями. 👯‍♀️
• Проводяться благодійні вечори на підтримку жінок.
• Це день радості, поезії та просто можливості побути собою.
Це той самий «колективний видих» після найгарячішого сезону року. Привід подякувати подругам, мамі чи сестрі за підтримку та просто насолодитися моментом.

Нам все подобається) зі святом, Мавки❤️

8 січня 2026
Мелітополь, окупована Україна

Добрий день, дiвчата! Хочу подiлитися iсторiєю, як нам довелося отримувати курячий рф паспорт. Передісторія: Мелітополь захопили в першу добу війни, ніякі недопаспорти рф нам би не потрібні були, якби не окупацiя.

При отриманні «паспорта» рф кілька місяців тому питання співробітниці паспортного столу «як ви жили в чужій країні з чужим паспортом стільки часу🤡», дуже здивувало. Але я знайшла, що відповісти: «Не було необхідності, працювала нелегально.»

Далі, сидячи в кабінеті, перед пикою майора полiції-iнспектора, я повинна була прочитати з папiрця присягу на вірність рф. Вдома тренуватися не виходило, замість клятви лунали одні матюки. Ми прийняли рішення замість фрази «торжественно кл@нусь соблюдать законы рф», швидко вимовити «торжественно кляну... соблюдать...» Бо звучало воно так само, як було треба їм, якщо вимовити швидко та не зовсiм чiтко. Краще клянути їх, ніж їм кл@нутися, цій цинічній країні 404.

Прочитала. Майор нічого не зрозумів. Отримання далося морально тяжко.

Після «присяги» видали також конституцію рф, яка була із задоволенням спалена.

#щоденникиМавок

Усі як я уявили ту найвідомішу циркову мелодію і жанглюючих хероїв сво?)

Поки окупанти намагаються посилювати контроль, наші Мавки продовжують залишати особливі сувеніри по Криму, нагадуючи що це Україна. Сьогодні - Євпаторія.❤️

Бажаєш приєднатись до руху?
👉 Пиши @mavka_zla

13 січня 2026
Мелітополь, окупована Україна

Так от, громадянкою рф я себе не вважаю, все це блеф. Від українського громадянства не відмовилася.
Паспорт рф отримала тільки заради мами, бо коли я поїду з окупації, то мене можуть не пропустити назад, через Шереметьєво.

А раптом знадобиться допомога мамі, свекру, свекрусі? Хто їм тоді допоможе?

Для багатьох (адекватних) людей –це не більше, ніж квиток для виїзду і пропуск в лікарню, до роботи i т.д.

Минулого року багато знайомих приїжджали з-за кордону оформляти рф паспорти і їхали через 2 тижні назад. Можливо, на підконтрольній території люди вважають нас «зрадниками», але це не на нашій совісті, що тут нас поставили в таке становище. Нам треба вижити в окупації.

Мій брат у 2022 роцi три рази був на підвалі за проукраїнську позицію... І йому теж довелося отримати «паспорт», щоб потрапити до лікарні.

Як можна засуджувати таких людей? Ми особисто засуджуємо тільки тих, хто отримував їх з радістю в 2022, в перших рядах.

Ось вам реальна історія, як є. Слава Україні! Світло переможе темряву! Все буде Україна!

#щоденникиМавок

16 января 2026 года
Оккупированный город Украины

Сегодня снова приходили какие-то люди — это «новая» администрация, никак не привыкну. С бумажкой, на которой большими буквами написано: «имущество подлежит конфискации». Бумажку не отдали.

Дом, в котором я прожила сорок лет, вдруг перестал быть моим. Они говорили ровным голосом, не глядя в глаза, словно читали текст по инструкции. Один даже сказал, чтобы я «не переживала» — мол, всё это временно. Но лучше бы вас тут не было.

Я стояла на крыльце, сжимая в кулаке свой старый фартук, и думала: как может быть временным то, что рушит твою жизнь? Соседка Нина уже месяц живёт у родственников — её дом заняли какие то странные военные. У нас на улице теперь каждая калитка закрыта, как будто страх можно удержать замками и калитками.

Собрала фотографии — Егор на выпускном, наши яблони, дом в цвету. Остальное не взяла: ни посуду, ни одежду. Всё равно ничего не спасёшь, когда в дверь стучит чужая власть.

Вечером слышала, как на соседнем дворе кто-то плакал. Похоже, теперь забирают и там. Мы шепчем друг другу, будто заговорщики, где осталась хоть одна «наша» улица. Но таких всё меньше.

Завтра, говорят, пройдут по всему кварталу. Я, наверное, переночую у подруги, дед мой у своих. А ключ оставлю под порогом. На всякий случай. Может, когда-нибудь вернусь и снова открою свою дверь. Я правда не понимаю, что делать.

#щоденникиМавок